Рахат-лукум

Порфирій Горотак

Kennst du das Land?

Goethe

Я з Європи геть полину!

Тут не хочу більше жити

і смоктати сталагміти

замість доброго ландрину.

О, як ваблять мою думу

злоті вежі Царгороду!

Там панує тиша-врода,

є то край рахат-лукуму.

Із халви там хати-мури,

смірнські фіги на базарі

а туркеньок очі карі

обіцяють шури-мури.

У Туреччині є парні,

є мечеті і гареми.

Та не товстобедрі Емми,

а дівчата файно-гарні.

Я криву візьму шаблюку

та й піду у яничари.

Буду пити східні чари

і муллі я стисну руку.

Я не хочу жерти миші

і чужих котів ловити.

Я піду в Анкару жити,

де дадуть мені кишмишу.

Я живлюся тут травою…

їдьмо, кумо, їдьмо, кумо

у краї рахат-лукуму

об’їдатися халвою!

3. 9. 1945

Примітки

Kennst du das Land – перший рядок пісні Міньони з роману Й. В. Гете «Роки навчання Вільгельма Мейстера» (Wilhelm Meisters Lehrjahre, 1795).

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 212 – 213.