«Я – поет священних пасій…»

Порфирій Горотак

Я – поет священних пасій,

п’ястуками відбиваю марш

на моєму тулумбасі,

і життя моє – класичний шарж.

Спролетарені буржуї!

Пощо кажете ви, що я міт,

що я навіть не існую?

Сонце, що муркоче, як той кіт,

я шпурну вам, наче бомбу,

у радаризоване кубло,

в ваші кляті катакомби,

щоб усім вам в вухах загуло,

щоб розсипались в атоми.

В світі найпрудкіша птаха – струс,

тож будуйте струсодроми,

бо буде великий неба струс,

скаламутить море в каву,

і щоб завчасу вам утекти,

треба мати добру вправу

і швидкішим бути, ніж хорти.

Коли душі, мов солома,

спалахнуть, повірите тоді,

що я – вічна аксіома,

втілена у форми молоді.

2. 2. 1947

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 203.