Індестанський гімн

Порфирій Горотак

Як покину я цей край,

табором десь інде стану,

запроваджу рідний рай

на незнаному баштані.

Виплекаю кавуни,

жовті кабаки і дині,

Будуть жирні каплуни

у моєї господині.

Хай ногою лиш на грунт,

на твердий десь інде стану,

то родзинок цілий фунт

на бенкет собі дістану.

Родзинками з капшука

буду кури годувати.

Для собаки, для Жука,

постіль постелю із вати.

З мене тут не буде пан,

паном я десь інде стану.

Де ж той аргентинський лан,

де оттавські ті майдани?

Може, вирій зацвіте

мені в соняшній Гвіані,

бо там справжнє вар’єте:

на деревах павіани,

жовті леви в чагарях,

довгі гади, хижі кобри.

Хай живе мисливський фах!

Буде там нам дуже добре.

П’ють там вина з бурдюків.

Не піду на Інн до стану

наших милих земляків,

табором десь інде стану,

де цукровий очерет.

Хрін дістану, кмин дістану

і збудую мінарет,

може, в нетрях Індостану.

9. 10. 1946

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 223 – 224.