Пам’яті Сковороди

Порфирій Горотак

Я був би комісар,

коли би жив під Чигирином.

Мене манджурський цар

хотів зробити мандарином.

Запрохував на чай

до себе в Токіо Мікадо,

та втік я у Китай,

а звідти до Гайдарабаду.

Там магараджа мав

мене забрати до палацу,

та я зрезигнував

з його шовкового матрацу.

Подався в Тегеран,

де міг би жити як ефенді,

та в мене не талан

так одягатися, як денді.

У Смірні, місті фіг,

зістав би я напевно беєм,

але ж і звідти втік,

по морю поблукав Енеєм.

До Риму почвалав,

і в Вічнім місті з мене мали,

покликавши конклав,

Вкраїні дати кардинала.

Тоді перемахнув

я через Альпи до Тіролю,

де (як ти, певно, чув)

я грати мав високу ролю:

мене іменував

там головою УНРРи табір,

щоб слави я зазнав

у міжпланетному масштабі.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Та я ся знову змив,

зрезигнував…

Так світ мене ловив

і не спіймав!

23. 4. 1946

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 211 – 212.