Маркізі Помпадур

Порфирій Горотак

Була маркіза Помпадур

достойна рококо-кокотка,

а я п’ю каву несолодку,

покинувши мій Сінгапур.

Прибивсь до дикого Тіролю,

не до Людовіка, а до

вола звертаюсь: «Мій королю!»

і маю в скелині гніздо.

Нащо палаци рококові,

коли над кожним байраком

мені берези ажурові

химерним сяють рококом?

Нащо мені та папійотка,

ота маркіза Помпадур,

достойна рококо-кокотка?!

Сховавсь я за скелястий мур.

Нехай Європа помпадурить,

та світ мене вже не пійма,

хай іншого когось обдурить..

Я зник, я щез, мене нема.

7. 8. 1945

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 218 – 219.

Лист на сайт