Зіпсоване літнисько

Порфирій Горотак

В гір високих барабани

патиками ніг луплю,

молоко небес з тюрбану

у кишки тихенько ллю,

із садків краду ночами

черешневу я шрапнель

і димлю, як Фудзіяма,

у горлянковий тунель.

З оселедцями в кашкеті

із крамнички я іду

і мене, як Марінетті,

знає кожен какаду.

Добре жити на літниську,

що як справжній Целебес,

не вклонятись гепам низько,

продавать зірки з небес.

Жовтий місяць як банан там,

і ось я, змінивши фах,

став небесним спекулянтом

та ходжу по крамарях.

Ті палаци, що у хмарах

фантастично збудував,

що не знищаться в пожарах,

людям я розпродавав.

Та не є вони естети:

у світлиці золотій,

де метуть хвостом комети,

де бринить зірчастий рій,

на блакитному паркеті

навалили в купу гній…

І не можуть жить поети

в атмосфері тій страшній!

1. 8. 1946

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 215 – 216.