Східняцьке фурюзо

Порфирій Горотак

Так, я східняк! З Зеленого десь Клину

мене тайфун завіяв у Тіроль,

щоб виспівать тугу свою єдину

між гір чужих, як темний Атта Троль.

В мозолях руки з пилки і сокири,

смолою й димом одяг мій просяк,

але душа так рветься в синій вирій,

що висміху й не чує: «ось східняк!»

Так, я східняк! У пахощі вербени

занурюю лише віршовий рим,

а чим же ви, духовні галічмени,

в зеніт знесетесь над буттям моїм?

Магістри темних ви кооперацій,

тверді, м’які, ліричні паскарі,

яким вагадлом вищих творчих рацій

мене з моєї скинете гори?

Ні, я східняк! Для мене сходив обрій,

і захід обріїв мене приймав,

коли я йшов сюди і в сірій торбі

беріг ямбічну музику октав.

І з ними знов верну на грань Амура,

схід з заходом у грудях – два брати –

щоб в батьківщину хромаля Тімура

повноту сил вкраїнських принести.

Тоді! Тоді ви прийдете покірні,

на кожнім запобігливості знак,

і схилитесь порожні і манірні

із рабським кличем: «Хай живе східняк!»

Тіроль, 16. 7. 1945

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 220 – 221.