Попріки

Микола Костомаров

Що я з тобою

Маю робити,

Що ти не хочеш

Мене любити?

Чи за тобою

Все жалкувати,

Чи все кохання

Позабувати?

Я ж тебе, дівко,

Любив, як душу,

А ти казала,

Що я сміюся.

Я ж тебе, дівко,

Кохав, як око,

А ти гадала,

Що то нароком.

Хай мене візьме

Лиха година,

Коли є в мене

Інша дружина!

Не біжи, мила,

Серденько моє,

Будем любиться

Вп’ять ми обоє.

Я ж тебе, дівко,

Буду любити,

Буду всім серцем

Тебе жаліти.

Коли ж ти з жалю

Наробиш сміху,

Я тобі скажу:

– Хай тобі лихо!

Примітки

Подається за виданням: Костомаров М.І. Твори в двох томах. – К.: Дніпро, 1990 р., т. 1, с. 96 – 97.