Хлопець

Микола Костомаров

Зелененький берег тмиться,

Річка срібная шумить;

Ходить хлопець невеличкий,

На той бік ріки глядить.

На сім боці нив’я, поле,

Сивий степ та слобода,

Зелень в’яла, всюди душно,

В пилу ходить череда.

На тім боці зелень свіжа,

Блищать на луці квітки,

Дикі гори, гай зелений,

І щебечуть в нім пташки.

Тут клопочуть об господі

Старі люди навісні,

Там дівчатонька співають

Голосні свої пісні.

Хлопець дивиться і мліє –

Нудно тут йому бродить;

Радий ластівкою швидко

На той берег залетіть.

Він підходить до водиці –

Ні човна, ні весельця;

А дівчина його кличе

Для ласкавого словця.

Хлопець мліє, хлопець тане,

Ходить – броду не знайде!

Підобрав одежу, прудко

Кинувсь в річку і пливе.

Переплинув, а дівчата:

«Хлюща, хлюща, утікай», –

Загукали, закричали

І побігли всі за гай.

Бідний хлопець ізлякався,

Грудь підперло, весь дрижить,

І за гай, небіж, поплівся,

Щоб шукать дівчачий слід.

Де ж той гай, де ж та хороша

Зелень, свіжа і м’яка?

Гай – у три ряди осики,

Сажнів зо три – вся лука!

А за ними нив’я, поле,

Рівний степ та слобода,

Зелень в’яла, всюди душно,

В пилу ходить череда.

Дикі гори – вапна; зникли

І дівчачії пісні…

Ходять теж, як тут, з киями

Старі люди навісні.

І поплівсь назад наш хлопець,

Біля річки сів один,

Притулив к руці головку

І поплакав трошки він!

Примітки

Подається за виданням: Костомаров М.І. Твори в двох томах. – К.: Дніпро, 1990 р., т. 1, с. 71 – 72.