Рожа

Микола Костомаров

H. С. Варзину

Дівочка мила, гарна, вродлива,

Добра з душі, з серця жалослива

Прийшла додому, сіла в порога:

– Ой, мати-неню, помоли Бога!

Болить головка, болить серденько;

Прощай, кохана, прощай, рідненька!

Вмерла дівчина, вмерла вродлива,

Ревно рида мати нещаслива.

Кладуть дівчину у домовину;

Зарили дівку в сиру могилу.

На тій могилі виросла рожа;

Гарна, рум’яна, на дівку схожа.

На рожі тонка, гнучка билина –

Єсть то легенький стан у дівчини!

На рожі шпильки, шпильки колючі –

Єсть то дівоцькі очиці жгучі!

Стали на рожі червоні пупки,

На рожі пупки – дівчачі губки!

На рожі золоте животиннячко –

Єсть то дівчаче чисте сердечко!

Рожою вітер стиха колише –

Єсть то дівчина з могили дише!

На рожу пала ранком роса,

На рожі роса – дівчача сльоза!

Вся рожова краса – дівчача душа;

З раю прилітає, світ навіщає.

– Ой, мати-неню, рідна моя!

Почуй на мене, я донька твоя!

Всі веселяться в царстві у Бога –

Я за тобою плачу, небога!

Примітки

H. С. Варзину. – Варзін – харківський знайомий Костомарова; у своїй «Автобиографии» поет згадує, що від нього одержано список «Истории русов» (Литературное наследие… H. И. Костомарова, – Спб., 1890. – С. 45).

Вперше надруковано у «Литературном прибавлении к «Русскому инвалиду». – 1839. – № 12. – С 228 – 229.

Подається за виданням: Костомаров М.І. Твори в двох томах. – К.: Дніпро, 1990 р., т. 1, с. 68 – 69.