I
Г. Ф. Квітка-Основ’яненко
Поперед усього розберім, що то означа: той казенний, той панський, той обиватель, той економічеський? Се, люди добрі, коли хочете знати, се усе суть єдино. Царство наше таке велике, що й нема його більшого. На усі чотири сторони скільки тисячів верстов воно сягнуло, так що і розказати трудно! А у такім великім царстві скільки є усякого народу? Тут вже не тисячами їх треба лічити, а міллійонами.
Чи зна хто, що то означа міллійон? Ось що: налічи чого-небудь тисячу, що у тисячі десять сот, от то й тисяча; та таких тисячів налічи тисячу тисячів, от тогді буде міллійон. Тільки подумати можна, та й то не зовсім додумаєшся, що то міллійон людей; та таких міллійонів у нашому царстві є більш, чим п’ятдесят. А що? трохи народу? Треба ж їм порядок дати, треба кожного защитити. Ось для сього і є губернії, от як і наша Харківська, що і в ній народу усякого є більш міллійона з женським полом.
Що ж би то, якби увесь сей народ та під одним порядком був? Чи вправився б хто скоро? Чи можна б було усякому як раз защиту дати? Коли посварились меж собою, то чи вспів би один чоловік їх розібрати, розсудити? Там Михайло з Микитою об леваді, примером кажучи, там данилівці з деркачівцями об скотині, там люботинці з гіївцями об лісі, там богодуховці з синянцями об тім, там такі з такими об другім, та й господи! Куди ж тут одному начальнику управитися і усякому суд дати?
От тим-то усяка губернія розписана на уїзди, а що люди по уїздам у слободах та у селах живуть, так ті розписані по своєму сорту і усе особе. Войскові обивателі, економічеські, казенні крестяни, виморочні, поміщиччі, ільготні, отставні салдати і усякий який є народ, усі розписані по своєму чину і усякому сорту; у усякому селі і слободі є свої начальники, а над ними судящі і командири у уїздному городі, а над тими уїздними є у губернському городі, а над всіми їми є губернатор та ще і генерал-губернатор.
Панські ж люди, що зовуться і по книгам пишуться «поміщиччі крестяни», так тими завідують, управляються і порядок дають самі пани, усяк у своїй державі. Як над казенними справник або становий порядкує, об подушнім і усякім зборі хлопоче, роботи загадує і усякий порядок дає, так над своїм подданим усяк поміщик убивається, подушне розпреділя, порядок дає і защища їх від усяких обид чи по сусідству, чи від чого б то не було; некрут дає по своїй волі кого і скільки слідує і усяке таке, як є у своєму господарстві.
За те вони повинні поміщику своєму робити, слухати його у усякім ділі і, як отця і начальника, почитувати, а через те облегченіє є начальству: вже їм нема хлопот прямо з мужиками: прямо пишуть до пана, що от то і то треба зробити, стільки підвід під воєнну команду вислати, от таку дорогу або міст справити; от поміщик і розпорядиться, щоб не у тягость було людям і з порядком зроблено.
От так і йде усе гаразд. Нема ніякої замішки: усяк над своїми розпоряджа, і усе йде справно, і нікому не тяжко, і ніхто не зобиджен. Усім нарівно, тільки для порядку по розним спискам йдуть і щоб не замішатися, так різно зовуться. От так, як і у війську: то зовуться улани, то гусари, то піхотні, і над усякими є свій начальник, а усе наровно, усе салдати, хоч усякому є своя робота, а усе до одного діла доходиться.
А усьому сьому народові, хоч салдатам, хоч мужикам усякого сорту, і купцям, і панам, і судящим, і усім-усім, хто є у нашому царстві, одна голова, один начальник, один государ наш, імператор Николай Павлович, нехай його бог, для нашого, і дітей, і унучат наших щастя, довго на світі продержить у щасті і у здоров’ї! Як бог на небесах, так він у нас на землі! І що то? Як отець милосердний!
Таки словно як батько у сім’ї вбивається за усіх, доглядує за усіма, щоб усім було порівно чи роботи, чи достатку, і щоб ніхто з його дітей ні жодного не зобидив, так і він, його імператорськоє величество, ніч і день трудиться, над усім догляда, начальників поставля усюди і якомога повеліва і укази посила, щоб усюди була правда, щоб ніхто не смів нікого і нічим ізобидити, а коли є обиджений, оборонити його, защитити і усюди-усюди повеліва доглядати, щоб усе було по порядку, йому, нашому царю і отцю, усі ми рівнісінькі, усі йому як діти. Як бог милосердний посила нам і жизнь, і світ, і хліб насущний, так і цар наш милосердний об тім усе і дума, щоб нам, його вірноподданнм, було усе добре і спокійно!..
Коли ж ви, отеє слухаючи, сидите, то зараз устаньте, перехрестітесь, поклонітесь і помолітесь за нашого доброго і великого государя і пильно молітесь за нього уранці і увечері, і згадай, що ти ніч спав добре і устав собі як треба, а він, його величество, над полусвітом государ, чи зволив же почивати сю ніч хоч трохи, хлопочучи, та вбиваючися, та придумуючи, як би тобі і усякому чоловікові у його царстві було добре і спокійно жити і щоб один другого не зміг ізобидити.
Молися за царя і після трапези, бо його трудами і його оберегательством ти собі живеш хазяїном, ніхто тобі не мішає заробляти, ніхто у тебе твого не відніме, бо є куди і кому пожалітися і защиту получити, дякуючи добрим і розсудливим начальникам, від нього ж постановленим. Усе-усе, що є в тебе, що придбав, що заробляєш, що збереш, усе – через нього, через його тобі защиту і через його труди і доглядання, щоб нам усім було добро.
І що то: не тільки у церкві, як почитують його велике ім’я, та і завсегда молися за царя. Так бог у святому своєму писанії повеліва. Учи і дітей сьому і незнающого навчи і розтолкуй, то і бог благословить тебе уво всім, що ти так по правді робиш.
Примітки
Становий – начальник поліцейської дільниці в повіті.
Подається за виданням: Квітка-Основ’яненко Г.Ф. Зібрання творів у 7-ми томах. – К.: Наукова думка, 1981 р., т. 7, с. 418 – 420.