1.05.1901 р. До Івана Пулюя
| 1901 року 1-го мая. Київ |
Високоповажний добродію Іване Павловичу!
З листа д. Кулішихи до д. Лисенка я оце бачу, що д. Кулішиха не знає гаразд, що я переложив з «Біблії». Небіжчик Куліш не переложив якраз четвертої частки «Біблії», і я мусив сидіти коло цієї праці півтора року! Я переложив ось які книги: «Руфь», 1 і 2 книгу «Параліпоменон», 1 книгу Ездри, Неемії, 2 книгу Ездри, «Іудифь», «Товія», «Есфирь», «Послання» Єремії, Варуха, книгу пророка Даниїла, книгу премудрості Соломона, 1, 2 і 3 книгу Маккавеїв і 3-ю книгу Ездри і останній псалом.
Між ними неканонічні ось які: «Іудифь», «Товія», «Послання» Єремії, «Варух», виділ з пророка Даниїла про Сусанну й змія, указ Артаксеркса в к[низі] «Есфирь», книга премудрості Соломона, 3-я книга Маккавеїв і 3-я книга Ездри. Ці неканонічні книги в синодальному виданні в Росії всі друкуються обов’язково, і в протестантському виданні (німецьк[ому], Лютера) вони друкуються, тільки окроме, на кінці «Біблії», навіть уривки неканонічні з канонічних книг: указ царя Артаксеркса з книги Есфирі, оповідання про Сусанну з книги пророка Даниїла. Не знаю, чи купує їх Лондонське біблійне товариство. Врешті, коли товариство схоче придбати в власність український переклад, купивши його, то я, само по собі, згодний на це хоч на самі канонічні книги мого перекладу, коли неканонічних воно не видає. А щодо Росії, то неканонічні книги доконче треба було поперекладати, бо св[ятий] синод в нас не прийняв би навіть рукопису без цих книг.
Будьте ласкаві, шановний добродію, поклопочіться і по-пеклюйтесь, коли ваша спроможність, щоб десь примостити переклад «Біблії», бо він лежить та дармує в Чернігові, де теперечки перевіряють рукописи переписчиків з рукописами Кулішевими й моїми, покладеними в музей Васил[я] Васил[ьовича] Тарновського.
Коли буде що потрібно в цій справі, то прошу Вас, добродію, коли Ваша ласка, писати до мене по такому адресі: Киев, Новоелисаветинская ул., № 19, дом Сегета. Ивану Семеновичу Левицкому.
Щасти Вам, боже, на все добре!
З щирим поважанням зістаюсь
Іван Левицький.
Примітки
Листування І. С. Нечуя-Левицького з І. П. Пулюєм охоплює період з 14 травня 1901 р. до 9 квітня 1905 р. і стосується видання українського перекладу «Біблії» 1903 – 1904 pp. І. П. Пулюй (1845 – 1918) – український учений фізик і електротехнік, один з перекладачів «Четвероєвангелія» (Відень, 1871), «Нового завіту» (Львів, 1880), «Старого завіту» (Відень, 1903), перекладач «Псалтиря» українською мовою з давньоєврейської. Відомо 13 листів І. С. Нечуя-Левицького до І. П. Пулюя, автографи яких зберігаються у відділі рукописів ІЛ (ф. 60, №№ 194 – 206). 10 з них опублікував М. Возняк у статті «До зносин Ів. Нечуя-Левицького з галичанами (Десять його листів до Ів. Пулюя)» («Літературний архів», 1931, кн. 1-2, стор. 142 – 153). Подаються за автографами, цей лист – за автографом № 194. У відділі рукописів ЦНБ зберігається 8 листів І. Пулюя до І. Нечуя-Левицького 1901-1904 pp. (ф. І, № 27804, 27970 – 27976).
«Лондонське біблійне товариство» – «The British and Foreign Bible Society» («Британське та іноземне біблійне товариство»), засноване в Лондоні 1804 р. з метою перекладати «Біблію» виа нові мови і розповсюджувати переклади серед усіх народів земної кулі. У свій час найвпливовіше серед біблійних товариств.
Сегет Михайло Людвигович (1840 – 10. І 1904), у якого квартирував І. С. Нечуй-Левицький, був управляючим «Киевским обществом взаимного кредита», гласним київської міської думи.
Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 373 – 374.