17.03.1899 р. До Петра Стебницького
| 1899 року 17 марця |
Високоповажний Петре Януарїєвичу!
Оце позавчора передали мені мою карточку – накидок, щоб я одвіз до цензора і попросив підписати дозвіл для видання її при 1-му томі моїх повістів та оповіданнів. Карточка така невдачна, що мені тут нараяли наші люди, побачивши в мене мою простішу й недавнішу карточку, одвезти й її до цензора, щоб він і на цій підписав дозвіл на той випадок (коли Вам вона припаде до вподоби), щоб напечатати її при книжці замість першої. І справді, ця друга карточка хоч простішої роботи, але більше схожа на мене, як кажуть люде, і мені здається, що ліпше печатати цю останню, бо вона ліпше передає мій вік, вже як Ви тому відомі, зовсім-таки немолодий, коли вже Вам доконче заманулось видати книжку з портретом.
Цензор дозволив друкувати повісті в якому завгодно порядку і обидві книжки чи вкупі, чи нарізно – як завгодно. Але Ви все-таки поставте номери того порядку, на який я показав Вам, бо й цензори можуть позабувати, що дозволяли, і щоб часом причепи не було потім. Показання нанизу про видання треба вдержати, бо з числом виданнів вже й тепер пішла плутанина. Бо хто ж знає певно за їх?
Наприклад, в «Раді» в «Покажчикові» Комарова покійний злодюга книгар Лука Ільницький надиктував «Запорожців» одно своє видання – 1874 р. в 3200 екз[емплярів]. А тим часом як я сидів в Кишиневі і нічого не відав, він за один рік видав двоє виданнів на 3800 екземплярів і, само по собі, гроші поклав в свою кишеню. Перше видання «Запорожців» він напечатав в 1200 екз., але воно за три місяці розійшлось. Тоді він попросив цензора Пузиревського, і він зайшов в типографію і звелів надрукувати друге видання в 2600 екзем., бо рік дозволу ще не вийшов, тільки звелів поставити той самий рік на обкладці. Бо тоді було так, що на дозвіл книги треба було подавати прошения і показувати, скільки примірників хоче автор друкувати. Це з «Запорожцями» так було, як з «Чортячою спокусою», що останнє видання видав і я, і Гомолінський за один рік, але тепер, коли вже дістав дозвіл, то качай-валяй хоч сто тисяч примірників, ніхто не буде в претензії до кінця одного року.
Оце посилаю Вам, не одкладаючи надалі, обидві карточки. Робіть, як хочете, коли Вам схотілось того клопоту.
Зістаюсь щиро поважаючий Вас
Іван Левицький.
Київ. 17 марця теплого (холодного) Олекси (бо в нас сьогодні 5° морозу j стоїть зима).
Примітки
Подається вперше за автографом (ЦНБ, відділ рукописів, ф. І, № 27944).…в «Раді». – Йдеться про видання «Рада». Український альманах за 1883 рік. Частина перша, Видання М. Старицького, К., 1883. Тут на стор. 397 – 458 вміщено «Бібліографічний покажчик нової української літератури (1798 – 1883)» М. Комарова.
Гомолінський І. І. – київський книговидавець.
Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 359 – 360.