11.06.1901 р. До Бориса Грінченка
| 1901 року 11 червця. Київ, Новоєлис[аветннська] (Пушкинск[ая]), № 19 |
Високоповажний Борисе Димитрійовичу!
Наша справа за продаж українського перекладу біблії «Британському й заграничному Біблійному товариству в Лондоні» вже оце скінчилась. Продав переклад біблії професор Іван Пулюй в Празі, зробивши запродажний контракт з Міллярдом, заступником Британського біблійного товариства в Відні на продажну ціну – 5000 австрійських гульденів, або 10 000 крон. По підписаній Александрою Михайлівною Кулішевою і мною умові, добр. Кулішевій і мені будуть видані гроші тільки тоді, як проф. Пулюй дістане з Чернігова рукописи перекладу усієї біблії і передасть їх добр. Штальшмідові, заступникові Брит[анського] біблійного товариства в Празі, котрий має уповносиління од Міллярда видати нам через пр. Пулюя постановлену плату. З цієї причини, будьте ласкаві, висилайте таки зараз, не гаючи часу, усі рукописи перекладу в Прагу на ймення проф. Івана Пулюя по такому адресі: Австрія, г. Прага. Osterreich Prag.
Господину профессору Немецкого политехнического института Ивану Павловичу Пулюю.
Посылка на 200 р. с. от Бор[иса] Дим[итриевича] Гринченка.
Herrn D. Iohann Puluj, Professor an der deutschen technische Hochschule.
Praq. Kleinseitner Quai. № 1-й [Панові д. Іванові Пулюю, професорові Німецької технічної вищої школи, Прага, Малосторонська набережна, № 1 (нім.).]
Посилайте так, як я звичайно посилаю в Австрію свої здорові рукописи: зашийте й запакуйте в полотно, і вони підуть поштою, як купецький крам, з двома накладними, котрі Ви понадписуєте на поштових бланках німецькою й французькою мовою, вважаючи на заголовки. Під рубрикою «Sache» напишіть просто «Handschriften» (рукописи).
Коли ще не передивились усіх рукописів, то це не біда. Висилайте й непередивлені, бо таки трапляються часом подекуди тільки пропусти букв, а ці незначні помилки може виправити кожний коректор з доброю тямою в голові.
Будьте ласкаві, не гайтесь, бо добр. Кулішева оце напередодні писала до мене, що проф. Пулюй має виїздити «в Альпи», – певно в Швейцарію. Через те й я оце сьогодні хапком висилаю усякі підписані «Vollmacht»-и та уповносиління з засвідченням в нотаріуса своєї особості, та самоособості, та правної правоздатності, і усякого нотаріального чортовиння з бутвинням, котре, одначе, з офіціального погляду та ще й грошевого – неминуче потрібне було. В наших нотаріальних конторах не згодились засвідчити ні уповносиління німецького, ні його українського перекладу, присланого од Пулюя з тієї причини, що ті уповносиління писані на заграничних мовах, а не на російській мові. По закону нотаріуси мають право засвідчувати в конторах тільки документи, писані російською мовою. Я мусив подати д. Пулюєві засвідчену «Доверенность» од себе на російській мові.
Бувайте здорові!
З щирим поважанням зістаюсь
Іван Нечуй-Левицький.
P. S. На посилці зверху повинно бути написано усе на двох мовах, бо чиновники на пошті інакше не згоджуються приймати (окрім адреси).
Примітки
Подається вперше за автографом (ЦНБ, відділ рукописів, ф. III, № 38359).
Міллярд – до 1902 р. директор Середньоєвропейської агентури «Британського та іноземного біблійного товариства». На цьому посту його змінив Міхаель А. Моррісон.
…добр[одійка] Кулішева оце напередодні писала до мене… – Йдеться про лист Ганни Барвінок, цитований вище, до І. Нечуя-Левицького від 19 червня 1901 р.
Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 380 – 381.