14.05.1901 р. До Івана Пулюя
| 1901 року 14 мая |
Високоповажний добродію!
Великий спасибі Вам, добродію, що Ви сповістили мене листом: теперечки я розумію, в чому річ і справа. Коли на якусь потребу треба продати «Книгу Руфь», то продавайте, а гроші за цей дріб’язок внесіть в касу «Товариства імені Шевченка» як мій спілковий внесок, бо я спілець того товариства. Щодо ціни, яку призначати Лондонському біблійному товариству за продаж усієї «Біблії», то, по-моєму, заправляйте таку ціну, яку схочете, хоч і зменшайте, аби продати, щоб товариство взяло на себе пеклювання видати переклад в світ, щоб він не дармував в Чернігові. В цій тямі я й просив Вас листом, щоб Ви поклопотались десь «примостити» переклад: чи то в Львові в галичан, чи в Лондонському товаристві, чи будлі-де.
Переклади «Біблії» переписані всі: і Кулішеві й мої. Переписати доконешне треба було, бо небіжчик Куліш не встиг попереписувати сливе усіх пророків і покинув тільки чорняки: значиться, унікати. Переписувались рукописи в горницях небіжчика Василя Вас[ильовича] Тарновського, бо чорняків і навіть всіх оригіналів він ні за що в світі не згоджувавсь випускати з свого дому. Він і платив за переписку, і дорого платив з такою умовою, щоб три переписчики перевіряли по чорняках самі або один одного. Я наглядав за перепискою і перевіряв тільки подекуди, то там, то там, бо перевірити одному усі рукописи не сила одній людині, і це загаяло б багацько часу.
Кінець «Біблії», все, що переписувалось після смерті Тарновського, – вже моє (і то не все, а тільки половина перекладеного мною), я перечитав і виправив сам. Тепер в Чернігові взялись перевірити й повиправляти по оригіналах усе, бо познаходили подекуди пропуст букв. Як перевірять усе доостанку, і Ви, добродію, подасте мені звістку, куди висилати переписане, то я сповіщу в Чернігов зараз, щоб висилали по показаному адресові. З цим загайки не буде.
P. S. «Книгу премудрості Соломона» і «Книгу Ісуса Сірашенка» (як переклав Куліш) перекладав не я, а небіжчик Куліш.
З щирим поважанням зістаюсь
Іван Левицький.
Київ, Новоелисаветинск[ая] (Пушкинская) ул., № 19. Ив[ану] Семен[овичу] Л[евицкому].
Примітки
Вперше надруковано в «Літературному архіві», 1931, № 1 – 2, стор. 144 – 145. Подається за автографом (ІЛ, відділ рукописів, ф. 60, № 195).
…сповістили мене листом. – Йдеться про лист І. П. Пулюя до І. С. Нечуя-Левицького від 21 травня 1901 р. (ЦНБ, відділ рукописів, ф. І, № 27970).
Переписувались рукописи в горницях небіжчика. – О. М. Куліш писала до І. С. Нечуя-Левицького 7 липня (24 червня) 1901 р.:
«Я і сама переписала дві частини «Біблії», третю і четверту частину, а перші дві частини В. В. Тарновський мав посадити (як він мовляв) у себе якусь пані для переписки…» (ЦНБ, відділ рукописів, ф. І, № 27904).
Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 374 – 375.