9.02.1899 р. До Петра Стебницького

Високоповажний Петре Януарієвичу!

Отже, як я бачу з Вашого листа, Єлисей Кипріянович недокладно написав до Вас про мої книжки. Він дуже зайнятий та заморочений, то й не диво, що не про все написав. Перший том моїх утворів цензура пропустила ввесь, а з другого тома «Причепа» не пропущена (хоч я восени сам подавав прошения в Главное управление), а пропущено тільки «Поміж ворогами». Щоб цю останню річ друкувати вкупі в 1-му томі, на це треба добуватись дозволу в Глав[ном] управлений, а без цього друкувати вкупі не можна. Діло загайне. Прийдеться видавати окроми, і, само по собі, вже в такому форматі, як і 1-й том, та й «Поміж ворогами» пропущено ще 3 серпня, коли мене і в Києві не було, і строк роковий минув вже наполовину. Треба хапатись, бо ще зісталось права на друк – шість місяців.

Я на раді уступив право на видання обох книжок за 100 р. Але коли Вам, через які-небудь умовини, не можна буде видати обох книжок, то, будьте ласкаві, вишліть мені «Поміж ворогами», і я тим часом де-небудь притулю їх до друку в Києві.

Надпис на обкладинці заголовків змісту повістів я бачив на книжках Чехова, чи що. Там заголовки списані в стрічку і обведені лініями отак. Але ліпше помістити зверху не всі, а тільки ті заголовки, про котрі я писав до Вас, – вряд. «Бабу Параску» подав до цензури не я, а один добродій – для популярного видання, як-от, приміром, «Кайдашева сім’я» харківська. Якщо це видання буде на перешкоді для Вашого видання, то я накладу на його своє Veto. Та воно ще з цензури не вернулось.

Ще от-що: на 22 стор. «Бурлачки» вичеркніть слова, поставивши точку після цих слів: Ястшембський любыв слідкувати за політикою, – далі викиньте п’ять стрічок – до слів: Молодий Ястшембський.

«Поміж ворогами» треба друкувати окремою книжкою ще й через те, що 1-й том вийде дуже здоровий – і дуже дорогий, що загаїть розхід книжки.

Про переклад св. письма Морачевського спитаю в редакції «Киев[ской] старини». А в покажчику Комарова – то тільки показаний заголовок, як він був надрукований в «Правді», бо в одній біблії не 712 сторінок, а 1219! Рукопису «Миколи Джері» я прочитав тільки з половину, а решти не встиг дочитати. Коли там знайдеться якийсь пропуст, то припишіть. Котрого року написані «Попались» та «Вітрогон», я не пам’ятаю, бо в мене нема їх черновок. Вони написані того ж таки року, коли й надруковані.

Бувайте здорові! Зістаюсь щиро шануючий Вас

Іван Левицький.

Примітки

Відомі нам листи до П. Стебницького, які вперше друкуються в даному виданні, написані І. Нечуєм-Левицьким у 1899 – 1905 pp. Автографи їх зберігаються у відділі рукописів ЦНБ (ф. І, №№ 27942 – 27948, 27803). Цей лист подається за рукописом № 27942.

Стебницький Петро Януарійович (1862 – 1923) – український письменник (псевдонім – Павло Смуток) і громадський діяч, один з провідних діячів Петербурзької української громади. Відомі три його листи до І. С. Нечуя-Левицького (автографи зберігаються у відділі рукописів ЦНБ, ф. І, №№ 27981 – 27983).

…перший том моїх утворів. – Йдеться про видання: Іван Левицький, Повісті й оповідання, т. 1. З портретом автора. С.-Петербург, 1891. Зміст: «Микола Джеря», «Запорожці», «Бурлачка», «Баба Параска та баба Палажка», «В концерті», «Два брати», «Вітрогон», «Приятелі», «Рибалка Панас Круть», «Невинна», «Бідний думкою багатіє», «Попались», «Поміж ворогами». Другий том цього видання вийшов наступного, 1900 р. в Києві.

…на книжках Чехова. – Мається на увазі, очевидно, десятитомне видання творів А. П. Чехова («Сочинения», СПб., Изд. и тип. А. Ф. Маркса, 1899 – 1901).

Морачевський Пилип Семенович (14. XI 1806 – 1879) – автор низки маловідомих віршів російською та українською мовами, кількох драм, перекладу українською мовою «Нового завіту». Працював над «Словарем малороссийского языка». Переклад «святого письма» за життя Морачевського не друкувався. Частково надрукований вперше 1906 р.

…коли й надруковані – тобто 1891 і 1892 р.

Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 356 – 357.