5.07.1901 р. До Івана Пулюя

Високоповажний добродію Іване Павловичу!

На мій лист в Чернігів, щоб вислали в Прагу і первописи, і копії перекладу «Біблії», бо Британське біблійне товариство бере на свій кошт виправляння й перевірювання рукописів в Галичині, д. Грінченко одповів мені ось що:

«Тарновський оддав Чернігівському земству свій музей з такою умовою, щоб нічого з його ніколи не було видавано й вивожено з Чернігова. Це було надруковано в земських виданнях кілька разів… Земство постановило нікому нічого не висилати з музею, не хоче видавати й сих рукописів не те що за кордон, а навіть і до Києва. Через те я вислати первописів нікуди не можу. Просіть, коли хочете, про се душеприкажчика Тарновського, предсідателя Чернігівської губернської земської управи Ф. М. Уманця».

Первописи «Біблії» видають д. Грінченкові на квартиру для виправок, і то через те, що будування для музею недобудоване ще зовсім. Очевидячки, коли така була воля небіжчика Тарновського і потім ще й вийшла постанова земських зборів, то це певна річ, що первописів «Біблії» не видадуть. Шкода й заходу! Довелося б обертатись з проханням до земських зборів, а коли будуть ті збори? Доведеться ждати хоч «до святого голубчика», як кажуть на селах.

З Києва вже давненько послано одного справляльника; 1-ша книжка Мойсеева вже вислана на Ваше ймення. Але один або два справляльники нічого не вдіють. Я просив д. Грінченка напитати в Чернігові і посадити до роботи хоч би й 70 Птолемеєвих толковників та до їх додати ще з п’ять або й десять, щоб справа не задлялась на довгий час, а вже кошти будемо оплачувати я й д. Кулішева, бо в нас буде з чого платити. Найгрубіші помилки в переписчиків трапляються в екзегетичних додатках до декотрих книг. Але мені здається, що Британське біблійне товариство навряд чи згодиться їх друкувати, хіба внизу десь, як виноски або примітки, як-от надруковані такі примітки в російському виданні до неканонічних книг.

Теперечки одне тільки було б добре, якби Британське товариство не ждало кінця виправлювання книг і приступило таки зараз до друкування 1-ої книги Мойсеевої, посланої на Ваше ймення. Але… треба вволяти його волю, а не свою. А що рукописи дуже довго валялись і в Києві, і в Чернігові, то на це не можна нарікати, бо люде, ради служби й зайнятків усяких, дуже закидані роботою, так що й вільного часу їм трудно знайти. Про цю справу я вже писав до д. Кулішевої, щоб не нарікала й не турбувалась дурнісінько.

Щоб справу довести до кінця, доведеться приставляти до роботи опрічних трудовників, то ці допровадять справу до кінця. Можна ще так зробити, як я робив з своїми рукописами: половину сливе своїх утворів колись я посилав в Галичину в чорняках, а галичани, не дочитавшись подекуди кількох слів, писали до мене в листі, що в такій-то главі, в такій фразі є отакі слова, котрих не можна гаразд розібрати. І я виправляв і надписував ті слова. Але знов це морочливе діло і для редакторів, і для тих, котрим доведеться вишукувати глави й стихи і одписуватись.

Надалі – од 9 липця – до першої пречистої – 15 серпня старого стилю мій адрес: Местечко Белая Церковь Киевской губернии, Северная гостиница. З щирим поважанням до Вас зістаюсь

Ів. Левицький.

Примітки

Вперше надруковано в «Літературному архіві», 1931, № 1 – 2, стор. 146. Подається за автографом (ІЛ, відділ рукописів, ф. 60, № 200).

…д. Грінченко одповів мені… – Далі цитується лист Б. Д. Грінченка до І. С. Нечуя-Левицького, який зберігається у відділі рукописів ЦНБ (ф. III, № 40971). Лист не датований.

…не було видавано й вивожено з Чернігова. – Про це саме пише і О. М. Куліш у листі до І. С. Нечуя-Левицького 21(8) липня 1901 р.:

«Я уже удостоверение послала в Прагу, що Біблія моя, а тілько В. В. Тарновський постановив з музею речей нікуди не видавать» (ЦНБ, відділ рукописів, ф. І, № 27907).

Це було надруковано в земських виданнях… – Див., напр., «Земский сборник Черниговской губернии», 1900, яшзарь, стор. 22.

…одного справляльника – Матушевського.

…1-ша книжка Мойсеева вже вислана. – В цитованому вище листі Б. Д. Грінченко писав: «Першу книгу Мусієву прочитано. Висилаю її дві Пулюєві одночасно з цим листом».

Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 387 – 388.