Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

7.06.1901 р. До Івана Пулюя

1901 року 7 іюня. Київ

Високоповажний добродію!

Я дуже, дуже радий, що справа з «Біблією» скінчилась, і Лондонське біблійне товариство купило переклад «Біблії» на українську мову. Не гаючи часу, зараз напишу в Чернігів, щоб вислали Вам в Прагу рукопис «Біблії». Помилки в переписчиків незначні, сякі-такі пропусти букв, що можна наздогад виправити тямущим коректорам. Як тільки дістану з пошти запродажний лист, чи «Vollmacht» з перекладом, то зараз піду до нотаріуса, щоб засвідчив мою особистість на листі, і подам Вам поштою в Прагу.

Що стосується до 4400 гульденів, належачих удові небіжчика Куліша, то мушу сказати, що Ваша порада дуже добра. Слати їй такі чималі гроші в хутір Мотронівку не випадає, бо небезпечно. Злодійств та вбийництв в Росії тепер без міри й без краю по всіх усюдах. За Дніпром ще й досі не виловлені ватаги циган розбишак. Словом сказати, небезпечно.

Зібрав я справки про тутешні банки, котрих в Києві щось більше десятка. Найпоганший процент дає тутешня «Контора государственного банка». В приватних банках процент чималий, та й ці усі банки стоять дуже добре. Я раджу вислати гроші добродійки Кулішихи та й мої вкупі з ними в київський банк: «В Общество взаимного кредита. Крещатик, № 198-й». Управляющий цього банку мій квартирний хазяїн, в котрого я квартирую і навіть маю обід вже тринадцятий рік. Зветься він Михайло Людвигович Сегет. В цьому банку, та й в інших приватних, найбільший процент – 6% – видається тоді, як вкладати гроші на півроку. Як вкладати на рік і довше, то процент все меншає. Гроші треба висилати в «Общество взаимного кредита», але як вони з-за границі шлються, то доконешне мусять йти передніше в «Киевскую контору государственного банка» і цього шляху не минуть, а звідтіля вже дістане їх «Общество взаимного кредита», котре має в «Київ[ській] конторі госуд[арственного] банка» багато грошей на «текущем счету».

Вкладати треба гроші д. Кулішевої, доконче, «на текущий счет на полгода». Д. Кулішева повинна перед тим вислати од себе «Заявление» в банк, що вона хоче вкласти свої гроші в «Общество взаимного кредита» (Крещатик, № 198-й) на «текущий счет» на півроку. Тоді їй видадуть з банку «Вкладный лист» і вишлють по адресу в Мотроновку Борзенського п[овіту] Черн[ігівської] губернії]. Але вона повинна кожного разу, як тільки мине півроку, заздалегідь подавати заявок, щоб зоставили гроші в банку надалі – ще на півроку, бо як тільки помине строк, то вже не дістане за поминулий час ні шага процентів, і гроші дармуватимуть в банку. А з провінціалами та селюками це трапляється часом!

Куліш переложив весь «Псалтир» віршами, і перший зшиток (невеличкий) переложив наново. Що було в єврейській «Біблії» в оригіналі в віршах, те він переложив і собі українськими віршами, як-от: Псалтир, книги Пісня над піснями, Іов, Приказки Соломона, книгу Ісуса Сірашенка і усі пророчества в пророків про Христа. Це загайна праця людини з великим поетичним талантом, котра кохалась в віршованій формі і котрій легко давалась віршована форма св[ятих] книг.

З щирим великим поважанням зістаюсь до Вас

Ів. Левицький

P. S. В київських банкірських конторах дають за австрійський гульден 75 к. с. Не знаю, як у вас за границею? Чи не більше? Чи не вигодніше б було там у вас розміняти на руські рублі гульдени і вже вислати в Київ рублями?


Примітки

Подається вперше за автографом (ІЛ, ф. 60, № 197).

…в хутір Мотронівку. – Нині село Мотронівка Борзнянського району Чернігівської області.

Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 377 – 378.