10.06.1901 р. До Івана Пулюя
| 1901 року 10 іюня. Київ. Новоелис[аветинская], № 19-й |
Високоповажний добродію Іване Павловичу!
Добродійка Кулішева прислала мені оце напередодні послані Вами до неї «уповносиління» на ваше ймення для постановління контракту з «Британським і заграничним біблійним товариством в Лондоні» за продаж йому перекладу «Біблії» на українську мову. В Борзні в нотаріальній конторі їй сказали, що в Росії нотаріуси не засвідчують на документах, писаних чужоземською мовою. Але їй пощастило через Ваш переклад німецького «Vollmacht» на українську мову. Їй звеліли переписати український лист уповносиління, бо на Вашому листі не було чистого місця для засвідчення нотаріального. Вона перебілувала документ, і помічник нотаріуса засвідчив її особість.
Діставши од неї обидва документи, я одніс їх в одну з київських нотаріальних контор і… наткнувся на несподівану притичину. В конторі нотаріус мені сказав, що він не може засвідчувати жадних документів, писаних на чужоземських мовах, окрім тільки, само по собі, писаних російською мовою, і не згодивсь засвідчити мою особість на українському перекладі «Vollmacht-a» рядочком з засвідченням особості д. Кулішевої. Як бачите, добродію, в нас залічили українську мову Вашого «уповносиління» за чужоземську (иностранную).
Щоб вивести мене з такого скруту, нотаріус дав мені раду написати на Ваше ймення «Доверенность» російською мовою в формі приватного листа до Вас, яка форма в нас звичайно вживається як офіціальна. Я пішов ще до другого нотаріуса, і там мені заспівали такої ж… і я написав «Доверенность» на Ваше ймення російською мовою; тоді мені засвідчили на документі мою особість і правну правоздатність моєї особості, але не при свідках. В нас засвідчують особість, чи самоособість, як вони пишуть, і правоздатність по пашпортах та білетах. Це уповносиління я й посилаю Вам, добродію, вкупі з присланими Вами до мене й до добродійки Кулішевої. Здається, воно повинно мати правну силу й значіння, тільки Вам доведеться переложити його на німецьку або на англійську мову.
Ви, добродію, даєте добру пораду, щоб гроші за переклад «Біблії» вислати не в хутір д. Кулішевої, а в київський банк. Вкупі й заразом з її грішми, будьте ласкаві, переведіть і мою частку в «Общество взаимного кредита» (Крещатик, № 198). Я вже переговорив за цю справу з управляющим банку, а д. Кулішевій так само писатиму, в одповідь на її лист, про цю справу. Бабуся, дорога для нас, матиме на рік сливе 200 карбованців проценту, що буде чималою запомогою, коли її матеріальні засоби скрутні.
Щиро дякую Вам, добродію, за всі труда й клопіт в ведінні цієї біблійної справи і, як вдячний Вам дуже, прошу взяти 1 примірник надрукованої «Біблії» з числа 10 пр., котрі Ви вимовили задля мене й д. Кулішевої. Я певний, що тих примірників не пустять в Росію перекладникові. А, може, коли й пропустять, то тільки один примірник – через руки «Киевского отдельного цензора».
Завтра напишу в Чернігів, щоб висилали таки зараз рукописи «Біблії».
З щирим поважанням зістаюсь вдячний Вам
Іван Нечуй-Левицький.
P. S. Оце зараз пишу в Чернігів, щоб висилали рукописи «Біблії».
Примітки
Подається вперше за автографом (ІЛ, відділ рукописів, ф. 60, № 198).
«Уповносиління» на ваше ймення. – 19 (6) червня 1901 р. О. М. Куліш писала до І. С. Нечуя-Левицького:
«Посилаю Вам умову (полномочие) з Біблейським товариством про біблію. Прошу покорнійше підписати своє ім’я і найшвидше одіслати д-ру Пулюєві в Прагу, щоб захопити, а то поїде в Альпи на дачу».
Згадуваний «Лист повного права» зберігається у відділі рукописів ЦНБ (ф. І, № 28723).
Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 378 – 380.