28.06.1901 р. До Бориса Грінченка
| 1901 року 28 червця. Київ |
Високоповажний Борисе Димитрійовичу!
Оце вчора дістав я лист од проф. Пулюя, в котрому він дуже нарікає, чому чернігівці не згоджуються вислати йому в Прагу і копії перекладу біблії, і самі первописи Кулішеві й мої. Про це йому писала д. Кулішева, дуже цим роздратована, так роздратована, що (як цитує д. Пулюй з її листа) вона пише: «Лучче б мені було не возитись з рукописами до Києва, а вложити їх в торбу і спати на ній; згоріла б я, згоріли б і рукописи». Цебто через те, що не можна забрати з музею первописів і надіслати Британському бібл[ійному] товариству.
Д. Пулюй доконче намагається, щоб первописи й копії були негайно вислані в Прагу, куди він завтра вертається з Альпів, і він зараз підпише контракт на продаж перекладу, бо справа з перевірюванням та справлянням задляється на довгий час, та ще й при таких умовинах, як справлятиме один або два справляльники.
«Та ще й треба сумніватись, чи упорядкує справляльник рукописи так, як треба Біблійному товариству, – пише до мене д. Пулюй. – Британське тов[ариство] видає св. письмо більше як на 200 мовах, і хоч воно «чужомовне», то знайде воно собі в Галичині за моєю порадою такого чоловіка, котрий добре знає нашу мову і виправить копію після оригіналу. За сю працю заплатить само товариство, і не матимуть клопоту ні д. Грінченко й Шраг, ні Ви (цебто я) вкупі з Кулішевою…
Доб. Кулішева оддала рукописи, певно, не на те, щоб вони трупішили в Чернігові… Так само, певна річ, що й покійний друг мій не на те працював, щоб його рукописи забороняли власній дружині, коли вона хоче друкувати їх. Ховати рукописи в музеї тільки для того, щоб вони там були або задля почерку руки Куліша, се річ пуста, хоч і простительна для його ідеальної жінки, котра зберігає, як святощі, кожний клаптик паперу, писаний рукою його… А коли св. письмо буде надруковано, то не знищить його ні вогонь, ні вода, ні жадна ворожа сила…»
Виписавши ці місця з Пулюєвого листа, можу додати од себе, що коли саме Британське бібл[ійне] товариство береться перевіряти переписи з первописами і посаде людину в Галичині до цього діла, знаючу добре українську мову, та ще за Пулюєвою порадою, то нема чого вагатись і гаятись. Висилайте переписку й первописи, не гаючи часу, в Прагу по адресу: Osterreich. Praq. Kleinseitner Quai, N 1. Herrn D. Johann Puluj, Professor an der deutschen technische Hochschule.
Попросіть Губ[ернську] зем[ську] управу, щоб видала первописи, і висилайте не заразом, а одним пакунком – первописи, а другим нарізно – копії, щоб було безпечніше, що як запропаститься одно, то зістанеться друге – чого, само по собі, не трапиться. Але, як кажуть, «береженого й бог береже». Д. Пулюй обіцяє вернути первописи в музей, бо, як він пише,
«білові підуть в типографію, а чорняки зістануться в руках редактора, коректора й справляльника та перевірщика. В важних питаннях я рішатиму, порозумівшись з Вами і з панею Кулішевою», – пише д. Пулюй.
«Це коротша дорога, – пише до мене д. Пулюй, – а довша ось яка: нехай пришлють Вам оригінал і копію до Києва, а Ви, поправляючи копію, посилатимете частками Біб[лійному] тов[ариству] до Відня»…
(Само по собі, щоб я напитав собі ще другу людину, котра б читала мені первописи).
Додам од себе, що я б волив йти простішою дорогою – першою, а другою – довшою вже я не потраплю, та не так я, як мої очі не потраплять, бо вже слабшають та слабшають… потроху. Про це все просе мене д. Пулюй якомога швидше дати йому одповідь.
Неканонічних книг не посилайте: ось вони: 2 Ездри, Юдіф, Товіта, Ісуса Сірашенка, Останній псалом, послання Єремії, Молитва Манасії, пророка Варуха, Книга Премудрості Соломона, усі три книги Маккавеїв і з Ездри. (Це канон книг протестантський) (ще й історію про Сусанну та Змія в книзі пр[орока] Даниїла та указ Артаксеркса в «Есфірі», але цього не зачіпайте і ці книги цілком посилайте. Зробе вийняток з їх д. Пулюй). Послав би я до Вас Пулюїв лист до мене, але він просе одіслати його до д. Кулішевої.
З щирим поважанням зістаюсь
Іван Левицький.
P. S. 9-го іюля виїжджаю в Білу Церкву і буду там до 15 августа.
Адрес: м. Біла Церква – Киев[ской] губ[ернии], Северная гостиница.
Примітки
Подається вперше за автографом (ЦНБ, відділ рукописів, ф. III, № 38358).
…лист од проф[есора] Пулюя… – Нижче цитується лист І. Пулюя від 6 липня 1901 p., який разом із своїм листом І. Нечуй-Левицький переслав Ганні Барвінок (ЦНБ, відділ рукописів, ф. І, № 27804).
Шраг Ілля Людвигович (1847 – 1919) – український культурно-громадський та політичний діяч. Чернігівський адвокат, пізніше – член І Державної думи і один з активних діячів правих буржуазних українських партій. Гласний Чернігівської губернської земської управи.
Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 383 – 386.