26.05.1901 р. До Івана Пулюя
| 1901 року 26 мая |
Високоповажний добродію!
З присланого Вами спису книг «Біблії», виданої св[ятим] синодом в Росії з року 1881, я переложив ось які канонічні книги: «Книга Руфь», «Первая книга Параліпоменон», «Друга к[нига] Параліпоменои», 1-а книга Ездри, «Книга Неемії», «Есфирь», «Книга пророка Даниїла». При цьому треба зауважити, що в Росії, як з’явивсь вже переклад «Біблії» на російську мову, зроблений в чотирьох духовних академіях, то передніше за все, поспішаючись, видані були книги «Біблії» не всі, а тільки канонічні, та й то не всі. Покинуто ще самий кінець, починаючи од книг «Маккавеїв», бо неканонічні книги були ще не готові в перекладах та, певно, й самий кінець «Біблії» не був налагоджений, бо 1-а книга «Маккавеїв» є канонічна. А вже потім, як усі книги були налагоджені, в нас почали видавати усю повну «Біблію» з неканонічними книгами й останніми, починаючи од 1-ї книги «Маккавеїв».
Для нас випадає зовсім не до ладу, коли «Лондонське біблійне товариство» не згодиться друкувати неканонічних біблійних книг в своїх виданнях. В нас в Росії в виданнях «Біблії» повинні замикатись усі біблійні книги, та, певно, і в Галичині в виданнях «Біблії» друкуються усі книги, без винятку неканонічних, хоч мені не доводилось в Галичині бачити галицьких виданнів «Біблії».
Коли «британці» не згодяться друкувати неканонічних книг в своїх виданнях, тоді доведеться видавати самим цей неканонічний додаток до «Біблії», видаючи його окроме, нарізно од британського видання.
З щирим поважанням зістаюсь прихильний до Вас
Іван Левицький.
Київ. Новоелис[аветинская] (Пушкинская), № 19-й.
Примітки
Цей лист є відповіддю на лист І. П. Пулюя до І. С. Нечуя-Левицького від 30 травня 1901 р. (ЦНБ, відділ рукописів, ф. І, № 27791). Вперше надруковано в «Літературному архіві», 1931, № 1-2, стор. 145. Подається за автографом (ІЛ, відділ рукописів, ф. 60, № 196).
…в чотирьох духовних академіях. – Йдеться про переклади «Біблії» 1860 – 1862 pp., здійснені професорами та викладачами Київської, Петербурзької, Московської та Казанської духовних академій згідно з постановою синоду від 20 березня (ст. ст.) 1858 р. Головну роль відіграли тут Київська та Петербурзька академії. Переклади супроводжувалися філологічними та історичними коментарями.
Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 376.