2

Юрій Федькович

Межи двома гороньками

Сходить місяць зороньками.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Лишіть мене, товариші,

Соколики сиві,

Лишіть мене… Ви сьогодне

Днували щасливо,

А я тужив, я журився

Цілісіньку днинку, –

Лишіть мене, голубчики,

Одну лиш годинку

Проспатися на місяці.

Най ми хоть присниться,

Що я дома розвернувся

В запашній травиці:

Милий вітер провіває,

Кучерями носить

Та росою холодною

Личко моє росить…

Затропотів тарабанчик,

Горністи зарули.

Я схопився – до кучерів, –

Би-с думав: не були!

Лиш росиця, як бувало,

Личенько полоче, –

А хоть трави не полочуть,

То полочуть очі.

Примітки

Друк. Вечерниці, 1862, ч. 28, стор. 241.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 124 – 125.