3

Юрій Федькович

Злетів сокіл понад окіл,

Я його не бачу, –

Сльози ми ся закрутили…

Та чого ж я плачу?

Тихо, серце, тихо, моє!

Є і в мене крила,

Лиш що мокрі-мокресенькі:

Сльозонька зросила.

Але завтра рано-вранці –

Вже відсидів решту –

Прийде капрал молоденький,

Випустить з арешту;

А я стану против сонця –

Висхнуть мої крила:

Боже милий! як полечу!..

Лиш коби не били.

Примітки

Друк. Вечерниці, 1862, ч. 30, стор. 263 – 264.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 125.