5

Юрій Федькович

Ходжу-блуджу по дорозі,

Серденько ми мліє,

Обернуся к Буковині,

Чи вітер не віє.

Ані вітер не повіє,

Відки серце хоче;

Заплакав би на доленьку –

Не служать вже очі.

Повій, вітре, повій, буйний,

Відки тя чекаю,

Та привій ми хоть листочок

З козацького краю,

А з нашої Буковини

Мальовану квітку,

А від мої миленької

Китайку-позлітку!

Нехай очі повтираю,

Головоньку зв’яжу;

Нема кому поскаржитись –

Я квітоньці скажу.

Вона скаже другим чічкам,

А другі знов далі –

Будуть моє тяжке горе

Усі чічки знали.

Примітки

Друк. Вечерниці, 1862, ч. 43, стор. 365.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 126 – 127.