28.11.1894 р. До Ф. Д. Краснюка
| Кишинев, 28 ноября 1894 p. |
Оставленная Вами рукопись прочитана мною. Ось що скажу Вам: думки, ідеї, напрямок, язик – хороші, дуже хороші; а тілько виконання не дає можливості признати утвір ні драмою, ні драматичними картинами. Матеріал, план – для повісті, от чим можна назвать Вашу рукопись. Для драми в ній нема руху і розвитку характерів, немає колізії. Крім того, багато тенденцій, що, може, шпетить утвір, коли він буде викінчений. Зненацька співи тепер в п’єси не вставляють, а треба безпременно, щоб вони виходили природно з самої дії і її характеру в постанові, відносин між дійовими людьми.
Я не смію сказати – чи можете ви написати драму, чи ні, а що думки і ідеї Ваші прямі, і чесні, і моральні, то ясно як світ сонця. Попробуйте цей матеріал розробить в повість, бо він в таку форму легше вкладеться. Так я думаю.
Мій адрес: Одеса, Центральна гостиниця чи Руський театр.
Карпенко-Карий
Примітки
Вперше опубліковано в «Літературній газеті» 1 березня, № 17 (1324), 1957 р. І. Івановим і Є. Григор’янцем. Подається за цією публікацією.
Краснюк Федір Данилович (нар. 1865 р.), працював фельдшером на залізниці, друкувався в периферійних та київських газетах. В 1890-х роках служив у Кишиневі і захоплювався театром. Написав невелику п’єсу з життя українського села, яку надіслав Карпенку-Карому. Саме про цю п’єсу і йде мова в листі.
Подається за виданням: Карпенко-Карий І. Твори в 3 тт. – К.: Держ. вид. художньої літератури, 1960 р., т. 3, с. 226.