1.10.1888 р. До М. К. Садовського
| 1 ноября 1888 г. Хутор |
Кропивницький поїхав у Харків, де найняв кватирю і буде набирати нову трупу. Ненужна конкуренція. Міст, де б можна було грати одній трупі, мало, а тут – на тобі – три… Трупа, котру набере Марко, маючи Кропивницького в заголовку, буде робити велику конкуренцію, навіть більшу, ніж трупа Старицького, котора тепер з великим поспіхом грає в Курськім. Одначе з цього не виходить, що наше товариство без Кропивницького пропаде, бо, певно, ті чвари, здори, роздори, інтриги, перекази і несогласія, які були перше, вже більше не матимуть місця в товаристві. Дай боже, щоб була згода. Згода – це така могуча сила проти кожної конкуренції, що усміхаться можна, дивлячись на моцювання організувать нову трупу, але чи є така згода межи вами? Чи перемінилось що-небудь з того часу, як Кропивницького нема, чи є яке поліпшення у відносинах товаришів? От що цікаво.
Якщо товариство стало сім’єю, члени котрої один другому сприяють в домаганні виконати задачу спілки; якщо користолюбіє, лжесамолюбіє, честолюбіє і самомненіє повтікали з товариства, якщо мир, любов і єдність в діях заступили місце чвар, то – да здрастує товариство і да благословить його господь іти цією стежкою! Коли ж усе остається по-старому, то погано, Тетяно! Думаю, що у вас все гаразд, і надіюсь скоро прибути в товариство, щоб служити одностайно ділові рідного театру. Не знаю, де ви будете обрітаться, напиши мені, будь ласка, Ваш маршрут – коли і де?
Тепер в Києві немає генерал-губернатора, і в кожнім городі сам губернатор по своїй волі розпоряжається, то не завадило б добиваться дозволу грати в Чернігові і Житомирі, про Київ же не треба й думати, бо там ще витає дух Дрентельна. Ото візьми та й напиши губернаторам чернігівському і житомирському, що вони скажуть. Як не дозволять, то так і буде, а дозволять, то аби тільки на поріг… Ці два городи були б порогом до Києва…
Цілую вас обох.
Твій Іван
Примітки
Вперше опубліковано в журналі «Театр», 1940, № 6. Подається за цією публікацією.
Дрентельн А. Р. – київський генерал-губернатор у 1880-х роках. «Прославився» розпорядженням не допускати українські трупи до Києва і Київського генерал-губернаторства «на гарматний постріл». Десять років жодна з українських труп не могла давати спектаклі в Києві.
Подається за виданням: Карпенко-Карий І. Твори в 3 тт. – К.: Держ. вид. художньої літератури, 1960 р., т. 3, с. 215 – 216.