11.06.1887 р. До М. К. Заньковецької
і М. К. Садовського
| 11 июня |
Что же ти шельмовська Миколашечка не пишеш мені ні бе ні ме?
Кланяється тобі Марко. Нема часу писать, бо батько їде за дітьми в город, і я пользуюсь цією оказією, щоб перекинутися словечком з тобою. Добре б ти зробив, якби заїхав до мене хоч на годину. Може, буде й Афанасій, і Денис, і Марка [Афанасій, Денис і Марко – П. К. Саксаганський, Д. М. Мова і М. Л. Кропивницький.] можна позвать, і навспражки побалакать про зимній сезон… Згодься з тим, що наш театр єсть общественное діло і служити йому не можна іначе, як забуваючи персональні суперечки. Велика честь буде нам, коли ми зуміємо забути себе для громадського діла. Я натякаю на те, щоб нам усім стриміться до злагоди хоча ж би наружної, коли не можна зробить її внутренньою. Звичайно, це широке питання і так легко в коротенькім листочку його не розрішиш, а от як побачимось, то, може, після балачки до чого-небудь і прийдемо.
Як там здоров’я Марусі, кажуть, вона дуже слабіє. Боже мій, боже! Як то гидко все складається: всі оті великі таланти безпремінно хрупкі, як тонке скло. Хоч би ти пошукав яку молоду дівчину, щоб привчалась дубліровать Марусі, бо ми її замучимо, а вона єсть дороге украшеніє нашої сцени. Хто ж дороге тріпає і в будень, і в празник, той багато теряє. Невже світ клином зійшовся, і не можна найти хоч малий талант, і привчать його, і розвивать його руководством Марусі?..
Марусенько! Гони ти тих лобурів, щоб вони найшли тобі дублера. Для твого здоров’я дуже важно мати хоч поганенького замістителя. Через те, що нема дублера тобі, теряє не тільки сцена, але й твоє здоров’я, невже ж ти його не шануєш? Не знаю, як Вам, а мені, сидячи отут на хуторі, здається: що краще слави, краще грошей, краще всього на світі – є здоров’я, бо воно дає спокій, славу і гроші [а.] Так-то! Бережи здоров’я раз, воно тобі одслужить десять раз. Дублерку, дублерку тобі треба безпремінно!
Цілую Вас обох, бажаю бачить Вас
Іван
Примітки
Публікується вперше з незначними скороченнями за автографом, що зберігається в ДМТМ (№ 255).
Подається за виданням: Карпенко-Карий І. Твори в 3 тт. – К.: Держ. вид. художньої літератури, 1960 р., т. 3, с. 212 – 213.