5.12.1888 р. До М. К. Садовського
| 5 декабря 1888 г. |
Одесу взять приступом не легше, ніж Харків, бо Одеса вже взята давно; і те, що Марка немає, – зовсім не страшно [М. Л. Кропивницький на початку березня 1888 року вийшов із трупи.] в Одесі, особливо коли на його місці буду я, хоч і не бог знає який актор, а все ж таки знайомий трохи Одесі не з худої сторони. Окрім того, що я актор, ще й автор якийсь там, то думаю, що публіка помириться з тим, що Кропивницького немає, а є Карий; їй, публіці, далеко більше хочеться бачить Заньковецьку, ніж Марка, а Заньковецька, слава богу, є. Виходить: Юра! Юра! [«Юра! Юра!» – жартівливо «Ура! Ура!».].
А тільки по правді тобі скажу, те обстоятельство, що ми будемо грать у трущобі, – бо ремеслений клуб є трущоба, – більше помішає, ніж отсутствіє Кропивницького. Я гаразд не знаю, але мені здається, що ремеслений клуб – конура, а не театр, і, певно, не має дешевих місць! Може, воно інакше не можна було, то нічого й балакать, а коли можна було взять Рус[ький] театр на прошлогодніх условіях, то краше було б грать у Рус[ькім] театрі. Скажуть: нема Кропивницького, і трупа спустилась вже до ремесл[еного] клуба.
А втім, зарікаю тебе не вважать на мої слова, яко на протест, а тільки як на мненіє, бо сидіть на хуторі і вередувать можна, а повертать театральне колесо і бачить, чи воно черкає, чи ні – то інша річ! Тобі видніше. Напиши мені, будь ласка, коли ви вернетеся, чи то пак, виїдете в Одесу і чи й справді будете їхать через Шостаковку? І напиши скоріше, щоб я до тої пори справився з ділами, а ви завернете до мене, та звідціля укупі поїдемо в Одесу.
Окрім всього, зараз же пришліть мені, милі мої, грошей руб[лів] 150, бо мені треба купить сорочок і пари дві плаття і разну мілоч, та ще й за дітей заплатить за місяць вперед. Треба, щоб я не мав до твого приїзду жодної задержки. Бог милостив, а козак не без щастя! Розщитаємося.
П’єса «Не так пани…» названа «Де люди, там і гріх», і, коли ти будеш читати цей лист, то вона піде в цензуру, може, й поспіє до посту…
Жду найскоріше одповіді і грошей. Як получу паспорт на виїзд, буду телеграфірувать. Цілую Маруську [Заньковецьку М. К.] і жадно жду побачити її у себе на хуторі!
Твій Іван
Примітки
Вперше опубліковано в журналі «Театр», 1940, № 6. Подається за цією публікацією.
Подається за виданням: Карпенко-Карий І. Твори в 3 тт. – К.: Держ. вид. художньої літератури, 1960 р., т. 3, с. 216 – 217.