16.03.1891 р. До В. Лукича-Левицького
| 16 марта 1891 p. |
Шановний добродію!
Я тепер живу у себе на хуторі, адрес мій для заказних писем той самий, що й був, а прості письма я одбираю на ст. Шестаковка Юго-западной железной дороги, Одесская линия.
Я Вас просив, щоб Ви мене оповістили, чи одібрали всі листи «Мартина Борулі», а тимчасом пройшов цілий місяць, і я не маю одповіді на це питання. Тепер не знаю – чи готовити Вам до висилки «Сто тисяч», чи, може, «Мартин» Вам не до вподоби, то не варт заходу переписувати «Сто тисяч», бо переписка кожної такої речі коштує у нас шість карбованців.
Ви колись мені писали, що в «Правді» друкується «Що було, то мохом поросло». Цікаво мені знати – чи надрукована вже ця драма? Якщо ласка Ваша, то напишіть про це, а ще більшу послугу Ви б зробили для мене, якби попросили редактора «Правди», щоб він вислав мені «Що було…», коли воно надруковано. Тим часом бувайте здорові. Жду листа.
Іван Карпенко-Карий
Якщо будете бачиться з редактором «Правди», то скажіть йому, що у мене єсть недозволена в Росії драма «Чабан». Коли він буде її печатать, то я вишлю її, тільки нехай сам про це напише до мене.
Примітки
Публікується вперше за автографом, що зберігається в рукописному відділі Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (№ 2870/1504).
Подається за виданням: Карпенко-Карий І. Твори в 3 тт. – К.: Держ. вид. художньої літератури, 1960 р., т. 3, с. 222 – 223.