Панич Леонід

Сидір Воробкевич

Оповідання

Се, що оповідаю, діялося не дуже давно; але від того часу потекло не мало води нашим старим і синім Прутом до Чорного моря. Замовчу, де то діялось; не збільшу тим цікавості шановного читателя. В кождій закутині сего світа находяться нездорові виростки рода людського; вже від природи їм судилося становити плюгавий матеріал людського соціального гною. Читателеві однаково, де то все діялося; мені же відрадно буде, коли я його сим твором забавлю, йому не одну пагубну пропасть людського серця відкрию, його з поганими слідами схибленого життя обзнакомлю.

Всі особи, які я наводжу, типічні і правдиві. Де люди жиють, де так звана півінтелігенція заразливі слабості виквочує, все обгортає, мов той поліп своїми довгими і шкідливими раменами, там вкорінюється заздалегідь цілковитий моральний упадок і заглада тих пропащих осіб. В тім оповіданні розвивається плюгавий образ, але всі його краски щирі, правдиві; деморалізація, як ржа залізо, як рак тіло, точила немилостиво всі верстви суспільності, почавши від благородних до підпанків і аж до послідніх посіпак і двірських ненаситних дармоїдів-трутнів.

Кожда пуста нуля думала тоді, що одиниця до неї граючись прилучиться і вона двигнеться до надзвичайної вартості; але та значна одиниця находилась в жидівській кишені, з котрої годі було їй добутися, і нуля нулею на віки лишалася; не помагали в крайній біді ні плач, ні прокльони, котився камінь з гори у долину, не здужав би його сперти в шаленім покоті і сам Геракл.

Імена героїв і жінок перемінив я, як мені подобалося. В тім краю, де наша трагікомедія відкривалась, закорінилась тоді нова манія, новородженим, особливо панським дітям надавати при хресті якісь дивні поганські імена, про які і звісточки не було в стародавніх метриках; священик не хотів записувати їх, кажучи, що вони поганські. Тоді і собак не звано Сивками, Тарками і Лисками, але Аполлями, Гекторами і Неронами.

Чернівці, 13 мая 1898

Примітки

Повість написана 1898 р.

В нашому е-перевиданні розділам повісті дано назви.

Подається за виданням: Твори Ісидора Воробкевича. – Льв.: вид. т-ва «Просвіта», 1911 р., т. 2, с. 296 – 385.