3

Юрій Федькович

У море сонечко заходить.

Щоби гарненько ся скупать,

Бо цілий день у крови бродить.

У чиїй? – на що вам питать?

Не доста знати вам, що бродить?

От лучше, браття, ся спитать,

Чого таке червоне сходить,

Коли ходило ся купать? –

Не треба много тут розправи:

Волоське море все кроваве,

А праведне як впало в кров,

Так сходить знов.

А над Маджентою горов

Стоять гармати:

Муть стріляти!

Леліяла, колисала,

Та утіхи сподівалась…

А чи ж тобі не утіха,

Удівонько – серце?

Заревіли в один голос!

Як цвіт на коверці

Посипались червоні ріки…

Замовкли на віки, –

Та не вони;

Ваші сини,

Сини ваші милі!

А прокляті

В одно тратять,

Карію розбили;

Лягло як рій:

Лежить і твій…

Лежить собі молоденький,

Замок чорні очі,

Під тим дубом зелененьким,

Де спав сєї ночі.

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 132 – 133.