Посвята

Юрій Федькович

Моєму брату Семенові

(В Новосілці) Костюкові

На поклін,

Аби згадав часи тії,

Коли були в Італії

Я і він.

Коли в одну неділеньку

Ранесенько з ранку

Відшукав товариша

На високім замку.

Молилися. журилися

Та і ще журились:

«Брате милий, товаришу,

Ми ще не нажились!

У нас думка козацька,

Козацька воля,

А прийдеться погибати

Вовкам в чистім полі»…

Не погибли, вернулися,

А преці бідуєм;

Через біду, через тяжку

За себе не чуєм…

Нічо тото. Ми биймо лиш

Що днини поклони,

Аби нашій тяжкій біді

Задзвонили в дзвони, –

Задзвонили, видзвонили,

Ще й переклепали,

А ми собі молоденькі

Таки погуляли.

Чи є ще в вас, товаришу,

Мій образ на клинці,

Щось ми видер силоміццю,

Як був раз в гостинці?

Чи просиш його ще і тепер

Щодень до вечері?…

Спасибі тобі, товаришу

Мій милий та щирий!

З нас ся люди дивували,

Собі говорили,

Що ми гроші викопали,

Та ті нас здружили.

А в нас гроші – чисті душі

Усі то маєтки…

Що їм в голов’ не міститься,

Мерщій у калитку.

Примітки

В Новосілці Костюкові – нині с. Заліщицького району Тернопільської обл.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 127 – 128.