Молитва благодарственна

Антін Могильницький

«Ах, ви прекрасні небесні світила!

Як же вас мають вітати зіниці,

Котрі в підземній страшливій темниці

Хмара пекельних жителів притьмила?

Як милі оку золотаві лучі,

Як легка груди вітру прохолода,

Як любі вуху птиці краснозвучі,

Як тішить серце сміюща природа!

Яку ж подяку Тобі, Боже, скажу,

Що-сь там світила в облаках заткнув,

Що-сь темні духи і всю силу вражу

Брамами пекла на віки замкнув!

Сли судеб Твоїх глибінь незмірена

Злобним тим духам дасть часом потуги,

Що в гордій злості піднісши рамена,

Напасті многі шлют на Твої слуги,

Дав-єсь нам знам’я Твоєї опіки:

Хрест, що ся духи боят його виду;

Шлеш нам покусу – не згуби ж на віки!

Борба з рук твоїх, – приспіши ж побіду!

Благослови ж нам к Твоїй славі цілі,

Дай совершити розпочате діло,

Щоб ми навіки вдячно Тя славили,

Щоб ім’я Твоє вічно ся святило!»

Примітки

Подається за виданням: Твори Николи Устияновича і Антона Могильницького. – Льв.: Накладом товариства «Просвіта», з друкарні Наукового товариства ім. Шевченка, 1913 р., с. 425.