Спочинок

Антін Могильницький

Скінчив, а трудом ослаблене тіло

По довгій стражі прагнуло спочинку,

Бо сну не видів в тій страшенній ночі!

Нім сонце оком в долину назріло,

Зійшов з обочі, спочив на зарінку

І сном склеєні яв жмурити очі.

Ще прийшла гадка: де брат Йоаникій?

Чи ще живцем ся можуть оглядати?

І тяжков грудев глибоко зітхнув.

Но права віра і надія сильна,

Що рядить ними судьба неомильна,

Жаль утолили і смуток великий.

Погадав: «Лучше ся на промисл здати,

Під Його крильми мож безпечно спати», –

Закинув свиту, і легонько вснув.

Примітки

Подається за виданням: Твори Николи Устияновича і Антона Могильницького. – Льв.: Накладом товариства «Просвіта», з друкарні Наукового товариства ім. Шевченка, 1913 р., с. 425 – 426.