Побіда

Антін Могильницький

Але Пахомій ллє воду і кропить,

Всіх перед себе як череду пудить;

А де котрого хоть краплей захопить,

Рикне, застогне, аж гомін загудить!

Як коли каня чи ястріб в садочку

Спаде, розпудить з курятами квочку,

А вони бідні в кропиві, в заулку

Ціпікають, біжать, шукають притулку,

Або під крильми квочки охорони,

Щоби не впали в ворогів тих шпони;

Як де під гущев або при зимівці

Скочить вовк з корчів і розпудить вівці,

Вони по гущах, склезях і долині

Хутко розпирснуть, як липове клиння;

Так чортів гурма, що страх, не знала,

Перед боклагом драпака втинала.

Бо на тих божих врагів чорні хмари,

Сли людем шкодить злість їх засліплена,

Нема постраху і більшої кари,

Як хреста знам’я – і вода свячена!

Примітки

Подається за виданням: Твори Николи Устияновича і Антона Могильницького. – Льв.: Накладом товариства «Просвіта», з друкарні Наукового товариства ім. Шевченка, 1913 р., с. 421 – 422.