Образ стародавнього Галича

Антін Могильницький

Тогдишній Галич, великий, багатий,

Обіймав пространь на п’ять годин ходу,

Вбирався в красні, золотії шати,

Багатством ткані з гори аж до споду,

Котрим сіяли церкви і палати

І тверда кріпость князівського роду,

І Владимирка двір озолочений –

При нім гриміли вічеві собори,

Храброй дружини полк вооружений

Підпирав сильно аж угорські гори!

Стіл Осмомисла золотокований

Поміщав раду пресвітлих бояр,

Переговори і миру, і брані,

І всяк домашній тихомирив свар!

Єго торговлю, ніби густі хмари,

Вкривали купці з розличних сторон,

Переповняли багатством базари

І несли місту золотий полон!

До єго княгинь приїжджали свати

Від царів можних і несли поклін,

Посли далекі і римські легати

Гостили часто серед єго стін!

Твердим желізом покриті рицарі,

Своїм заслона, а ворогам страх,

Розполошили супостатів хмари,

Били солтанів в далеких землях.

Землі столиця, щит межи містами,

Сіяв прекрасно, як порання зоря,

Підпирав сильних князів раменами,

Владів землями від Сяну до моря;

Красний і теплий, як нова сукмана,

Величав, красив і грів свого пана.

Нині сукмана здерта, самі лати –

Яке дно було, тяжко відгадати!

Примітки

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 485.