З польських рукописних збірників
про гетьмана Петра Дорошенка

Юрій Мицик

У ХVІ-ХVІІІ ст. в Речі Посполитій були дуже поширені фундаментальні (до 1000 аркушів) рукописні збірники всякої всячини („silva rerum”, „miscellania”, „varia”), які містили у своєму складі різноманітні джерела: королівські універсали, сеймові промови й постанови, сеймові щоденники, публіцистичні трактати, реляції, вірші тощо, але найчастіше тут були представлені різноманітні листи, створені у більшості випадків польськими шляхтичами, і містили в собі військово-політичну інформацію (дані про військові кампанії, хід боїв, дипломатичні місії тощо). Нерідко дані особистого характеру скорочувалося і у такому вигляді (як вістові листи) вони поширювалися по всій Речі Посполитій і навіть за її межами. В інших випадках листи створювалися анонімно, тільки вказувалось, з якого міста й коли були відправлені, але поширювалися аналогічно. Таким чином, створювалися «новини», що виконували роль сучасних газет і скеровувалися до широкого кола читачів. Пізніше вони стали друкуватися і так виникли перші газети. Цікаво, що вже в третій у світі друкованій газеті (1475) йшлося про події в Україні: взяття турками Кафи.

Ще під час нашого першого стажування у Польщі (1978/1979 навчальний рік) нашу увагу привернули три великі рукописні збірники [299], в котрих містилися листи й новини (понад двісті), які сповіщали читачів насамперед про події в Україні 1669-1675 рр., в центрі яких були ті, що безпосередньо були пов’язані з гетьманатом Петра Дорошенка.

Однак мене тоді цікавив переважно більш ранній період історії України, тому я обмежився лише конспектуванням цих матеріалів. Але й в такому вигляді вони занадто довго лежали в моєму архіві. В радянський період друкувати їх було практично неможливо, а пізніше посилилася економічна криза. Та й катастрофічно не вистачало часу і з’явилося значно більше проблем історії України, які потребували оперативного висвітлення.

Все ж деякі документи мною були видрукувані. Це насамперед публікація у збірнику на пошану проф. Теодора Мацьківа 10 листів гетьмана, 3 листів до нього короля Речі Посполитої Яна ІІІ Собеського та 11 регестів документів, де згадувався Дорошенко [300]. Також використовували ці матеріали при написанні книг і статей, в яких висвітлювалися події доби Руїни. Тепер нарешті настала черга до публікації принаймні частини цих документів вигляді регестів. Звичайно регест не є повною публікацією, однак це певний крок у розширенні джерельної бази, тим більше, що за останні майже 40 років ніхто з дослідників нічого з матеріалів цих збірників не опублікував і навіть не використовував їх. До того ж ці регенти будуть сприяти їх вивченню дослідниками і їх подальшій публікації.

Зазначимо, що зміст трьох збірників частково збігається, а ще частина була опублікована у 1845 р. польським істориком Амброджієм Грабовським [301] і через його посередництво стала доступною дослідникам і була зокрема використана Д. Дорошенком, В. Смолієм та В. Степанковим [302]. До речі, листи видані Грабовським нами не повторюються. При публікації регестів (всього понад 70) цих збірників (переважно з БПАН. – ВР. – № 1070 та ДА у Кракові. – Ф. «Зібрання Піночі». – № 372) виникла певна проблема відбору документів, оскільки для їх видання навіть у вигляді регентів потрібно було втричі збільшити обсяг статті. Насамперед були опубліковані всі незнані раніше універсали та листи гетьмана Петра Дорошенка і листи адресовані йому (всього 11).

Другу групу складають всі листи й новини, які були направлені з Меджибожа (зараз нами готується до друку збірник документів під робочою назвою «Старий Меджибіж» і вміщенням цих листів і новин з Меджибожа ми хочемо вполювати двох зайців). Третю групу складають новини з Варшави та Львова, а також деяких інших міст (Бар, Летичів) (на жаль, всіх їх не можна було тут вмістити через брак місця). Всі ці документи збереглися у тогочасних копіях, тому у археографічній легенді ми не будемо вказувати в оригіналі чи копії дійшов до нашого часу цей документ.

Нерозбірливі слова, які не вдалося прочитати позначені нами таким чином: (…)*. Часом виникає потреба вказати на особу, яка позначена в документі (наприклад «московський гетьман»), тоді ми уточнюємо прізвище гетьмана в дужках і курсивом. Інформаційні можливості наведених листів і новин досить великі, а їх коментування зайняло б багато місця, тому ми обмежимося коментуванням лише окремих звісток. Так, у новині з-під Бару від 15.09.1671 р. йдеться про взяття поляками в полон пораненого молдаванина – свата Роксанди Лупу – Хмельницького. Якщо ця новина відповідає дійсності, то виходить, що Роксанда вже одружила принаймні одного з своїх синів-близнюків Тимоша Хмельницького і онуків Богдана. Не менше зацікавлення викликає звістка про сватання старшого брата Петра Дорошенка – Григорія до Роксанди. Є необхідність у поясненні терміну «москва», який може вживатися авторами новин в різних значеннях: 1) Московська держава 2) столиця Московської держави 3) московити (це найчастіше).

Сподіваємось, що дана публікація буде сприяти інтенсивним архівним пошукам у Польщі і публікації виявлених документів до доби гетьманування Петра Дорошенка.

Примітки

299. Бібліотека Польської Академії наук у Кракові (далі – БПАН). – Відділ рукописів (далі – ВР).- № 1070; Державний архів у Кракові. – Ф. «Зібрання Піночі». – №№ 363 і 372.

300. Мицик Ю. З документації гетьмана Петра Дорошенка // На пошану 80-річчя профессора Теодора Мацьківа. -К., 1999.-С. 70-102.

301. Ojczyste spominki…Ambrożego Grabowskiego.-Kraków, 1845.-t.2.

302. Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. – Нью-Йорк, 1985.-С. 314-316 та ін.; Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет.-К., 2011. –С. 214-216, 266-268.

Опубліковано: Гетьман Петро Дорошенко та його доба в Україні. – Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2015 р., с. 141 – 170.