Петро Якович Дорошенко
як земський лікар у Глухові
Олександр Хаценко
П. Я. Дорошенко народився 22 листопада 1858 р. на х. Дорошенків Глухівського повіту Чернігівської губернії (нині с. Дорошенкове Ямпільського району Сумської області) у відомій козацько-старшинській родині. Його дитячі роки пройшли в Глухівському повіті. Середню освіту він здобув у Новгород-Сіверській гімназії, яку закінчив у 1874 р. А потім навчався на медичному факультеті Київського університету Св. Володимира.
Закінчивши у 1884 р. університет з дипломом хірурга, П. Я. Дорошенко мав можливість залишитись на роботі у Києві. Але він повернувся на Глухівщину й оселився в рідному Глухові, де упродовж двадцяти років працював повітовим земським лікарем та завідував земською лікарнею. Голова земської управи В. М. Аммосов відмічав, що коли він відвідував повітову лікарню, то там завжди був лад, оскільки П. Я. Дорошенко відповідально ставився до своїх обов’язків завідувача лікарні. Він поєднував посаду міського лікаря і лікаря земської лікарні.
Міська управа дуже часто зверталась до П. Я. Дорошенка з проханням медичної допомоги вдома мешканцям міста, і жодного разу він не відмовив. На своїх конях, у будь-яку погоду, в бездоріжжя поспішав він на допомогу хворим, вів облік хворих, яким надавав допомогу і призначав лікування. Щомісяця П. Я. Дорошенко звітував перед медичним правлінням про лікарську практику в Глухові. Місцеве населення з повагою ставилось до молодого лікаря [732]. Дружні стосунки зв’язували його і з родиною П. П. Скоропадського, вони були сусідами по маєтку. Знайомство відбулося у 1880–х роках, коли П. Я. Дорошенко займався лікуванням старшого брата П. П. Скоропадського – Михайла [733].
Водночас, виборцями Глухівського повіту П. Я. Дорошенко обирався повітовим земським гласним і брав активну участь у роботі медичної комісії земства. У вересні 1899 р. повітове земське зібрання доручило П. Я. Дорошенку керувати будівництвом інфекційного відділення лікарні в Глухові. Саме П. Я. Дорошенко запропонував доповнити затверджений план будівництва з обов’язковим розміщенням вентиляції і центральної груби. Почати будівництво було потрібно терміново, на це було виділено кошти в розмірі 6680 крб. [734]
16 вересня 1899 р. на зібранні медичної комісії, активним членом якої був П. Я. Дорошенко, розглядався проект розміщення дезінфекційної камери з паровиком у лікарні. На цьому зібранні він запропонував виділити кошти в розмірі 2050 крб., але половину вартості камери, тобто 1025 крб., асигнувати в кошторис 1900 р., а другу половину повинно взяти на себе місто, тому що дезинфекційна камера мала велике значення для Глухова.
П. Я. Дорошенко вболівав за стан лікарні, тому просив виділити кошти на фарбування підлоги у жіночому відділенні – 50 крб., на ремонт огорожі біля лікарні – 75 крб. Він був дуже вдячний повітовому предводителю дворянства В. П. Кочубею за дарунок лікарні мікроскопа та лісових садженців.
Ревізійна комісія, яка доповідала на земському зібранні про стан лікарні, дякувала лікареві П. Я. Дорошенку за гарний стан лікарні та якість харчових продуктів для хворих [735].
У 1899 р. Глухівське земство збільшило витрати на медикаменти. Так, кошторисом на їх придбання було заплановано 6000 крб., а у 1898 р. на медикаменти було використано 5345 крб. Гласні П. Я. Дорошенко і Я. Є. Тарасов запропонували зібрати усіх земських лікарів, а також усіх лікарів Глухова, щоб скласти список потрібних медикаментів, але менш дорогих, які будуть купувати для Глухівського земства. 30 вересня 1900 р. В. П. Кочубей, як голова земського зібрання, згодився з їхньою пропозицією, бо це зберігало кошти платників земських податків, а якщо ж було корисно земству, то вирішено зобов’язати управу терміново почати закупівлю медикаментів за кордоном [736].
П. Я. Дорошенко турбувався про здоров’я мешканців міста. У 1903 р. він брав участь у обговоренні питання про заснування санаторію для службовців Глухова. Але він висловив думку, що заснування санаторію у дачній місцевості не доцільне, оскільки вчителі не мали потреби в ньому, працюючи 7, 5 місяців на рік, а решту часу , , дышат чистым водухом в своих селениях”. У гіршому стані знаходились працівники канцелярій, оскільки вони влітку найбільш зайняті. Він запропонував, якщо й засновувати санаторій, то десь у Новгород–Сіверському повіті [737].
На засіданні земського зібрання 28 вересня 1900 р. П. Я. Дорошенко запропонував на майбутнє зробити проект загальної каналізації всього помістя, де знаходились медичні заклади, тому що очищення вигрібної ями вимагає значних витрат [738].
На тому ж таки зібранні розглядалось питання про збільшення заробітної плати земським фельдшерам. Це питання було передано на розгляд медичної комісії, членом якої був П. Я. Дорошенко. Фельдшери, які закінчили фельдшерську школу, отримували 300 крб. на рік, зарплата могла бути і більшою, згідно правил, затверджених Глухівським земством. Глухівське земство відчувало нестачу фельдшерів, оскільки була дуже низька зарплата. Тому П. Я. Дорошенко зробив пропозицію зв’язатися з закладами, які змогли б вказати, звідки можна було запросити потрібних земству фельдшерів – професіоналів і за яку винагороду, а також запропонував збільшити їм заробітну платню до 400 крб. на рік і сплачувати ще гроші за квартиру.
Допомагав П. Я. Дорошенко і фельдшерам, які працювали в його лікарні. Наприклад, фельдшеру П. Мурашку була надана допомога 60 крб., а фельдшеру Капилову 25 крб. у зв’язку зі збиткам, завданими пожежею [739].
Він вболівав за професійні медичні кадри в Глухівському земстві. Так, за його пропозицією була виділена стипендія М. Г. Сердюковій і О. Д. Карпенко у розмірі 50 крб. кожній для вступу до медичного інституту, але за умови, що вони після закінчення відпрацюють цю стипендію у Глухівських земських медичних установах. Також П. Я. Дорошенко запропонував клопотатися перед земською управою про учня фельдшерської школи Шапошникова, щоб зарахувати його позаштатним стипендіатом, а також направити декілька сільських жінок для навчання повивальній справі, оскільки такі спеціалісти були вкрай необхідні населенню повіту [740].
П. Я. Дорошенко брав активну участь у профілактичній роботі, тому йому, як земському лікарю, було доручено скласти коротку і доступну пам’ятку про пастерівське лікування сказу. 30 вересня 1900 р. земське зібрання ухвалило повідомити через парафіяльних священиків про важливість пастерівських щеплень і терміново їх робити, щоб попередити епідемію [741].
19 серпня 1903 р. у Чернігові відбулася губернська нарада лікарів повітових земств. У складі делегатів на ній був присутній і П. Я. Дорошенко [742]. На нараді розглядалось дуже важливе питання – створення медичної організації всієї губернії. Голова губернської земської управи О.О.Свєчин був упевнений в успішному вирішенні питання, оскільки лікарі – делегати добре знали місцеві умови та проблеми при наданні медичної допомоги і можливість поліпшення медичної організації межповітових дільниць Чернігівської губернії. Він запропонував ознайомитись з відповідями повітових управ на запит губернської управи про сучасний стан і можливі варіанти розміщення міжповітових лікарських дільниць у Чернігівській губернії.
Так, наприклад, 25 січня 1903 р. медична комісія Глухівського земства, у складі якої був П. Я. Дорошенко, дійшла висновку, що Глухівському земству вкрай необхідно мати лікарську дільницю в м. Ямпіль, для обслуговування прилеглих районів Глухівського і Новгород-Сіверського повітів. Взагалі розвиток земської медичної справи в губернії отримав би значний поштовх вперед, якби губернське земство створило особливий фонд для надання субсидій повітовим земствам до створення дільничних лікарень і приймальних покоїв [743].
Голова зібрання запропонував для обговорення складену губернською земською управою наступну програму:
„1. Чи мають губернські медичні дільниці значення у справі боротьби з сифілісом;
2. Якщо вони не мають такого значення, то, можливо, надають медичну допомогу там, де немає лікарень;
3. Чи задовольняє існуючий на території губернії розподіл медичних дільниць;
4. Хто повинен завідувати міжповітовими дільницями – губернське чи повітове земство;
5. Якщо збережеться завідування дільницями за губернським земством, то чи повинно воно за свої кошти будувати амбулаторії та приміщення для медичного персоналу;
6. Які повинні бути форми контролю за діяльністью дільничних лікарів повітовим земством;
7. Про краще забезпечення ліками, інструментарієм, протисифілітичними препаратами дільниць;
8. Взаємовідносини губернського лікаря до повітового земського:
– на час його відсутності;
– винагорода у випадку відсутності губернського лікаря повітовим;
– про встановлення однакової зарплатні губернським і повітовим земським лікарям;
– про відрядження.
9. Якщо буде визначено передати справу до рук повітових земств, то виникають наступні питання:
– яка буде допомога губернського земства повітовому, одноразова чи постійна;
– про хворих інших губерній, яки будуть користуватися дільницями.
10. Питання участі губернських земств у боротьбі з епідеміями” [744].
Після обговорення нарада ухвалила залишити цю програму, але обговорювати її по пунктам. П. Я. Дорошенко по першому пункту сказав, що не потрібно створення спеціальних протисифілітичних загонів, оскільки ця хвороба «культурна», то і боротися з нею потрібно «культурно » – надавати медичну допомогу хворим. Він підкреслив, що медична допомога потрібна в цілому, а одночасно – і з сифілісом. На той час в губернії, там де була найбільша кількість хворих, було вже відкрито 13 медичних пунктів посиленої боротьби з сифілісом. П. Я. Дорошенко висловився, що «летюча» боротьба з сифілісом – неможлива. Він запропонував посилити профілактичну та просвітню роботу серед населення, а також покращити загальну медичну організацію повітів. Також він підтримував думку всіх лікарів щодо відкриття нових медичних дільниць там, де їх не було [745].
За сумлінну службу Глухівське земське зібрання неодноразово оголошувало П. Я. Дорошенку особливу подяку. Його заслуги визнавали й урядові кола. У 1895 р. він був нагороджений орденом св. Станіслава III ступеня, а 1903 р. – орденом св. Анни III ступеня. Відвідавши Глухів 1906 р., чернігівський губернатор М. М. Родіонов високо оцінив діяльність земського лікаря П. Я. Дорошенка [746].
Таким чином, земський лікар П. Я. Дорошенко відіграв помітну роль у покращенні медичного обслуговування мешканців м. Глухова та Глухівського повіту.
Примітки
732. Державний архів Чернігівської області, ф. 127, оп. 12, спр. 295, 10 арк. – Арк 5.
733. ЦДІА Украіни, ф. 1219, оп. 2, спр. 92, 1 арк. – Арк. 1.
734. 3 Свод постановлений земских собраний Черниговской губернии очередных и чрезвычайных сессий, происходящих в 1899 году / [Составлен Д. Н. Неточаевым]. – Чернигов: Типография Губернского земства, 1901. – 516 с. – С. 270.
735. Там само. – С. 271.
736. Свод постановлений земских собраний Черниговской губернии очередных и чрезвычайных сессий, происходящих в 1900 году / [Составлен Д. Н. Неточаевым]. – Чернигов: Типография Губернского земства, 1902. – 558 с. – С. 266.
737. Свод постановлений земских собраний Черниговской губернии очередных и чрезвычайных сессий, происходящих в 1903 году / [Составлен В. А. Дрелингом]. – Чернигов: Типография Губернского земства, 1906. – 613 с. – С. 540.
738. Там само. – С. 252.
739. Свод постановлений уездных земских собраний Черниговской губернии очередной и чрезвычайной сессии, происходящей в 1901 году / [ Составлен Д. Н. Неточаевым]. – Чернигов: Типография Губернского земства, 1903. – 590 с. – С. 289.
740. Свод постановлений земских собраний Черниговской губернии очередных и чрезвычайных сессий, происходящих в 1900 году… – С. 295.
741. Там само. – С. 271.
742. Отчет совещания Черниговской губернской земской управы. – Чернигов, 1903. – С. 224.
743. Там само.
744. Там само. – С. 229.
745. Там само. – С. 231.
746. Державний архів Чернігівської області, ф. 127, оп. 12, спр. 295, 10 арк. – Арк 5.
Опубліковано: Гетьман Петро Дорошенко та його доба в Україні. – Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2015 р., с. 304 – 309.