7.02.1898 р. До М. К. Вороного
| 7 февраля 1898, Одесса |
Юний козаче Миколо!
Не раю я вам покидати нове несимпатичне товариство… Люди там несимпатичні, а діло, котрому ви хочете з любовію служить, – симпатичне! Служіть ділові! Я це раю Вам через те, що наша трупа дуже стара – вона вісім літ почти, можна сказать, в однім составі держиться, і кожна роль має виконавця, то до нас добре вступить тільки такому акторові, котрий має за собою багато опиту і стоїть на поверсі загалу; а юному акторові, котрий має любов і хоче стать луччим, у нас дуже важко, бо то прийдеться того, [що] вже сім літ грає, касувать для того, хто тільки що вступив…
Там же діло нове, а з виступом з Товариства Рассудова і інших буде немало вакантних ролей, і певно, що там ви скоріше витягнете свого воза на гору. Додайте до цього ще й те, що Кропивницький вам сприяє в розвитку вашого таланту, то хоча він і буде режисером, але все ж таки слово такого велетня в артистичнім гурті всегда буде мати вагу… Та ще й те візьміть на увагу, що ви там пустили сякі-такі корінці в грунт, а як викопаєте себе з гурту, то, поки прийметесь на новому грунті, можуть засохнуть корінці, і прийдеться нові пускать…
Раю вам, як батько: не туптайтесь і миріться з несимпатичними людьми, поки глибше пустите коріння, поки верховіття стане ширше, міцніше, а тоді видніше буде вам самому, що робить. Кропивницький, раз він бачить, що ви чоловік люблячий іскуство, що у вас є талант, піддержить вас і посприяє, я й сам з таким напрямком, але в нашім товаристві не режисер, і хоча, скільки позволяє такт, впливаю на артистичну сторону діла, але більше всього обмежую себе чисто адміністративною працею; а через те найголовніше не можу дати вам обіцянки, що ви будете тут поступово розвивать свій талан і грать кращі ролі, ніж ті, які вже грали, та й те ще зробити важко, бо кажу ж вам, все люди старі, сидять на одних і тих же ролях по сім літ. Так от воно як.
Думаю, що оставатись вам при Кропивницькому корисніше для вашої мети. Поки ще старий батько українського театру працює, не кидайте його, туліться біля нього якомога щільніше, і ви не будете каятись! Хто батька покине – сам марно загине… Вже коли Марко мириться з несимпатичними людьми, то треба і вам якось себе примусити, і хоч прикро то молодому серцеві, але ради любові до рідного іскуства мусите!.. Да благословить вашу працю бог!
Ваш Ів. Тобілевич
Примітки
Вперше опубліковано в книзі І. Тобілевич, «Твори», том VI, ДВУ, К. – X., 1931. Подається за цією публікацією.В кінці 1890-х років М. Вороний зробив кілька спроб перейти з трупн М. Кропивницького до трупи П. К. Саксаганського і звернувся за сприянням до Карпенка-Карого. Ці спроби успіху не мали.
Подається за виданням: Карпенко-Карий І. Твори в 3 тт. – К.: Держ. вид. художньої літератури, 1960 р., т. 3, с. 242 – 243.