7.09.1902 р. До Н. І. Тобілевича
| 7 сентября 1902 г., Ніколаєв |
[…] Одно мені тяжко, що ти часто простуджуєшся і що зараз така важка у тебе праця: дванадцятичасова робота! Я знаю, що інакше не можна, що на перших порах у всякім ділі треба багато покласти праці. Знаю все це по собі, і переді мною встає мій довгий й тяжкий труд, що почався з чотирнадцятилітнього возраста…
І от іменно ця залізна сила необхідності тяжко працювать, щоб добитися якої-небудь забезпеченості, мене навіть сердить!.. Перед тобою розстилається кращий шлях, ніж переді мною колись, що та перспектива, яка є у тебе, ясніша, ніж та, що була у мене, але я пройшов вже тяжкий путь свій, а ти тільки починаєш! Початок тяжкий, треба здоров’я, поки перевезеш свого воза на більш гладку, рівну дорогу, по котрій віз буде котитися рівно… Бережи здоров’я! Воно – все. Їж добре і гуляй хоч трохи на повітрі чистому…
[…] Аби здоров’я і спокій душевний, то все переможеться, все побореться. Після твоєї праці – люди оцінять тебе, а після доброї оцінки, тобі зразу буде легше, а мені буде так радісно, наче я сам все те зробив, що зробиш ти.
Наші театральні діла тут погані. Та й байдуже! Це не первина. Всякого бува. Я, як старої наполеонівської гвардії солдат, так багато видержав життєвих баталій, що часова яка невдача мене не лякає! Погано, що впереді Одеса, а там неблагополучно, і через те розлякана провінція Одесу обмина, і скрізь кризис!.. Сама по собі хвороба не страшна, бо від звичайної інфлюенци більше помирає людей, ніж від цієї пошесті, та все ж таки погано, що до всіх бід чоловічих ще одна причепилась і гнітить людей.
В Одесі зараз друкують III том мій, том такий повинен вийти великий (840 стор.), що я, по совіту друкарні, мусив його розбити надвоє, і тепер вийдуть III і IV томи по 420 стор. кожний. Ціна кожному 1 р. 20 к. Скільки прийдеться заплатить за друк, ще не знаю. Певно, до двох тисяч. Але я маю розстрочку на вісімнадцять місяців і тільки після цього повинен буду заплатить ту решту, яка зостанеться після погашення виручкою за книги. Умови не важкі […]
Про Юрка нічого не скажу, де він примоститься! Де хоче і що хоче нехай робить, аби робив, бо без діла – охляне і мозок, і енергія…
Жду нетерпляче від трійці відомостей: як вони там устроять життя за границею.
Примітки
Вперше опубліковано в скороченому вигляді в журналі «Театр», 1940, № 4. Подається за цією публікацією.
зараз така важка у тебе праця – Назар Іванович працював хіміком на Ходорківському цукровому заводі. Умови на цьому заводі були тяжкі і зрештою змусили його залишити роботу.
там неблагополучно – йдеться про пошесть чуми, яка спалахнула влітку 1902 року в Одесі.
Подається за виданням: Карпенко-Карий І. Твори в 3 тт. – К.: Держ. вид. художньої літератури, 1960 р., т. 3, с. 257 – 258.