2.03.1901 р. До Н. І. Тобілевича
| 2 марта 1901 р., Москва |
25 ф[евраля] тут був студенчеський рух і рух робочих, але зараз тихо. 800 студентів арештовано. Чи їх віддадуть у москалі всіх, чи що інше зроблять – невідомо. Робочі, кажуть, протестували проти арешту студентів. Всіх розказнів багато. Кажуть, зустрівши на вулиці Л. Н. Толстого, робочі кричали йому: «Да здравствует Л[ев] Николаевич]!» Це було на другий день після того, як газети оголосили послание синоду, котрим Л[ев] Н[иколайович] одлучається від церкви.
26 ми в тіснім кругу 13 росіян справляли 40 годовщину з дня смерті Т. Г. Шевченка. Обідали. На обіді виникла думка послать Л. Н. Толстому привітання, яко апостолу правди і любові…
Привітання написали і в числі трьох депутатів вибрали і мене повезти це привітання Л[ьву] Н[иколайовичу]. І от я неждано і негадано був у цього великого чоловіка. Прийняв він нас ласкаво, просто, як самий найзвичайніший чоловік. Сиділи ми у нього 15 – 20 хвилин. За такий короткий час я тільки успів подивитись на нього, а коли до нього зайдеш, то почуваєш себе, як дома, наче сто літ його знаєш, і виходить не хочеться.
Після цієї оказії послав Л[ьву] Н[иколайовичу] свої всі друковані драми і комедії, написавши: «Любому серцеві моєму Л. Н. Толстому». Нехай зостається пам’ятка того, що я у нього був хоч 15 хвилин. Може, зберуся ще побувать у нього, щоб більше придивитися. Старий вже він, похилий, але ясні очі і гармонічний голос свідчать про молоду душу.
Їдучи до Толстого, я питаю звощика:
– Що тут вчора було?
– Студенты бунтуют.
– Чого?
– Да, вишь, их товарищей в солдаты отдали, что ли… И еще у них есть ихний писатель Талстов, так его от церкви отлучили.
– За что?
– В бога не верует, еретик. (Молчание). Вот и народился антихрист.
От вона, звощицька критика!
Примітки
Вперше опубліковано в журналі «Театр», 1940, № 4. Подається за цією публікацією.
Подається за виданням: Карпенко-Карий І. Твори в 3 тт. – К.: Держ. вид. художньої літератури, 1960 р., т. 3, с. 255 – 256.
25 февраля тут був студенчеський рух – йдеться про студентські заколоти в лютому 1901 року в Москві і по деяких інших містах. Уряд жорстоко розправився з студентами.
був у цього великого чоловіка – І. Карпенко-Карий гаряче любив Льва Миколайовича Толстого і був схвильований побаченням з великим письменником. Про зустріч І. Карпенка-Карого з Л. Толстим згадує у своїх мемуарах і П. Саксаганський:
«До Лева Миколайовича їздили із співчуттям багато депутацій; в одній такій депутації брав участь і Карпенко-Карий. Лев Миколайович розпитував про наші діла і, між іншим, питав, чи п’єса «Хазяїн» має що спільного з його «Хазяїном і робітником». На Карого Лев Миколайович справив чарівне враження» [П. Саксаганський. «Театр і життя», «Рух», 1932, стор. 146.].