25.02.1898 р. До М. К. Вороного
| 25 февраля 1898 г., х. Надежда, ст. Шестаковка Ю.-З. ж. д. |
Щирий козаче Миколо!
Я вже вам писав і знову пишу те саме: обертайтесь до Панаса. Я тільки порадник, совіти мої мають велику вагу. І я совітував взять вас; а решта не од мене залежить, бо ви ж самі добре знаєте, що у семи няньок – дитя без очей! У нас в діяльності як моїй, так і Панасовій проведені глибокі межі, і хоч вони по ідеї зливаються в одне загальне бажання добра ділові, а все ж таки ми за межі не виходимо, а тільки раємо, чи так вказуємо один другому думки свої по тому чи іншому случаєві. Тільки в ділах дуже важних буває часом загальне зібрання. Коли буде вакансія, то я певен, що Панас вас прийме, бо я за вас говорив як за рідного…
Тепер я зовсім нічого не знаю, що там він робе, бо сиджу на хуторі й пишу «Саву Чалого». Краще сказать – задумав писать і читаю всякі джерела… А Панас по виробленому планові робе своє діло… Він буде в Києві до 1 марта, і туди писать йому «до востребованія», а раз у раз житиме в Тирасполі Херсонської губернії. Так ви йому пишіть. Починаємо ми в Акермані, а потім в Ніколаєві, а потім в Кременчуці… далі не знаю.
Просіть жалування 45 рублів або ідіть в спілку на 45 паїв. Чим менше будете запрохувать, тим легше поступить. У нас спілка з початку сезону одкрита всім служащим, і так мені здається, що з літа мало-мало не всі будуть в спілці.
Будьте здорові.
Шануючий Вас Іван Тобілевич
Жалування у нас взагалі невелике, бо що його багато назначать, як нема з чого получать, а як є з чого, то тоді і [на] 45 руб. спільщик може заробить 90 руб. Ідея жалування вироблена на статистичних данних, які нам дають книги наші за 8 літ.
Примітки
Вперше опубліковано в книзі І. Тобілевич, «Твори», том VI, ДВУ, К. – X., 1931. Подається за цією публікацією.
Подається за виданням: Карпенко-Карий І. Твори в 3 тт. – К.: Держ. вид. художньої літератури, 1960 р., т. 3, с. 243 – 244.