27.12.1900 р. До Н. І. Тобілевича
| Декабря 27, 1900 г., Киев |
…Будь здоров з Новим роком!
Щоб в цім році, котрим починається нове століття, ти скінчив якнайкраще науку, щоб нове, самостійне життя вкупі з твоєю нареченою, а скоро і жінкою – було тихе, мирне, повне достатку і користі не тільки для себе і своєї сім’ї, але й для рідного краю і всього поспільства!
…Не забувать ніколи високих ідеалів!
Ніщо в житті, мій милий сину, не дає такого задоволення, як хороша чесна сім’я, котра, крім звичайних своїх інтересів і обов’язків, не забуває служіння вищим ідеалам загального добра.
Програма ідеалів безмежна, але той, хто хоч невелику частину цих ідеалів носить в своїй душі, береже їх, як святиню, і по мірі сил своїх виповняє, той тільки має задоволення, бо тільки безконечного прекрасного в житті тяжко досягнути, а через то праця на користь прекрасного безкрая і вічно тримає чоловіка на благородній висоті життєвих задач!
Все, що я сказав, для мене ясно, як обобщеніє. А часності, конечно, бувають всякі, говорить про них в письмі – потрібно більше часу, ніж я маю. Коли захочеш з’ясувать, що в часності, то я дуже радо поможу. Може, я й сам багато не знаю, та не тільки може, а таки й справді не знаю, а все ж таки дещо шуплю.
Може, я скучний тим, що балакаю про такі матерії, ну та що будеш робить – такий стих напав!
Діла дуже добрі. Орися почала грать. У неї є способности але треба любить діло, працювать і терпеливо набиратись опиту.
«Хазяїна» мені розрішили. Він піде в першій половині января. Комедія ця дуже серйозна, і я боюся, що буде скучна для публіки, котра від комедії жде тільки сміху. «Хазяїн» же зла сатира на чоловічу любов до стяжания, без жодної іншої мети. Стяжания для стяжания! Побачимо, як то вона піде. Участь в комедії мають всі найкращі актори, крім Заньковецької. Орисі дав велику роль – Соні. Трохи боюсь за неї, але нехай попробує сили. Юрко одбува воїнську повинність і, певно, тепер більше слухає фельдфебеля, чим батька.
І так воно все буває: не послухаєш доброго – будеш слухать злого. Він мені нічого не пише – я йому нічого не пишу. Печально!
Примітки
Вперше опубліковано в скороченому вигляді у журналі «Театр», 1940, № 4. Подається за цією публікацією.
Комедія ця дуже серйозна, і я боюся, що буде скучна для публіки – Побоювання виявилися марними, вистава «Хазяїна» пройшла з величезним успіхом
Подається за виданням: Карпенко-Карий І. Твори в 3 тт. – К.: Держ. вид. художньої літератури, 1960 р., т. 3, с. 252 – 253.