15.03.1898 р. До Н. І. Тобілевича
| 15 марта 1898 г., хутор |
Дуже рад, що Б. тобі уподобався. Хороших, розумних, ідейних навсправжки людей нині дуже, дуже мало, особливо в такім городі, як Рига, їх менше, ніж де. Бо город не руський, та хоч і є там люди ідейні, але німці.
А молодому чоловікові, студенту обов’язково треба, крім спеціальної науки, винести з школи чесні погляди на свій народ і теоретичне знання всіх благородних напрямків, які існують серед найкращого передового покоління. Зо всіх існуючих теорій молодий чоловік повинен взять в основу життя ту теорію, котра найбільше проводить ідею любові, ідею щастя, ідею економічного благосостоянія свого народу. Обміркувавши все і зробивши собі тверде переконання, молодий чоловік вступає в життя і вносить в нього світ і тепло, котрі свіжать і наповнюють пустиню людського життя, протравленого егоїзмом, радісним світлом, котре освічує людям шлях до щастя!
Я радуюсь, що ви будете шукать того світла, котре освічує і добро і зло і дає ясне порозуміння і тверді устої для чесного служіння тому народові, серед котрого родився, і всьому чоловічеству взагалі.
Ми починаємо грать в Акермані, 1 мая переїздимо в Ніколаїв, 1 іюня в Кременчуг, 15 іюля в Єкатеринослав. Сентябрь і октябрь не знаємо ще де, а з 1 ноября по великий піст – зняли київський театр Бергоньє.
До нас пристав Микола, бо його трупа розійшлася. Він, певно, посварився з Заньковецькою. Микола був у мене на хуторі. Трупа буде під управлінням Садовського і Саксаганського, а на зиму я думаю підпустить політики і взяти старого Марка, щоб здивувати світ. Цікаво, що то буде і чи удасться! Побачимо.
Я написав V акт «Понад Дніпром» зовсім новий. Мирон вже не вмирає, а його вибирають в земство членом, куди він іде, щоб поширити ідею спілки. Крім того, я написав статтю «Наталка Полтавка». Ця стаття призначена для альманаха, котрий мають видать в Києві з поводу 100-літнього ювілею Котляревського. Стаття велика й багатьом людям до вподоби.
Примітки
Вперше опубліковано в журналі «Театр», 1940, № 3. Подається за цією публікацією.
Дуже рад, що Б. тобі уподобався – Ще в листі від 28 січня 1898 р. Іван Карпович радив своєму синові познайомитися з студентом Ризького політехнічного інституту, прізвище якого він не назвав, а зазначив чомусь тільки першу літеру. Назар Іванович, певно, знав, про кого йде мова, і писав батькові про те, що дуже задоволений новим знайомством.
Подається за виданням: Карпенко-Карий І. Твори в 3 тт. – К.: Держ. вид. художньої літератури, 1960 р., т. 3, с. 248 – 249.