1.08.1903 р. До Я. І. Тобілевич та М. І. Тобілевич
| 1 августа 1903 p., Харків |
Милі мої, кохані донечки, Ярино і Маріє!
Нічого ви не пишете!.. Це, кажуть, добрий знак: коли не пишуть, то добре все… Дай господи, щоб усе було добре! А все ж таки, любі мої квіточки, поділіться зо мною тим, що там вас оточує. Перше всього, як здоров’я Яриночки, чи купаєшся і який вплив на тебе робить ліченіє? Потім, як час проводите, яка у вас погода, чи багато висохло в ставку води, чи ловите рибу… Ми будемо грать в сентябрі в Сумах – це по дорозі, хоч, може, зробите маленький крюк, але я хочу з вами побачитись і думаю, що числа 12 – 15 сентября ви приїдете на кілька день в Суми. Клопочіть про паспорт; щоб у вас до приїзду в Суми все було готове, так що, пробувши з нами скільки можна, рушите прямо з Сум на Париж. Обміркуйте все з поміччю і порадою Юрка.
Мені, слава богу, полегшало, і я мов на світ народився, а то страждав невимовно: там болить, там пече, а тут ще й грай!
«Гандзю» готовили днів десять: шили нові костюми, малювали нові декорації, нарешті, все виготовили і довгождана «Гандзя» пішла 31 в четверг… Збор для будня був надзвичайний – 500 руб. Хоча деякі актори грали неважно, але взагалі п’єса пройшла добре. Таких п’єс в репертуарі ще не було, через те публіка і актори були в настрої. Приймали добре. Ліницька була дуже красива Гандзя і грала зовсім таки гарно. Багато ефектів зробили своє діло.
«Суєту» сьогодні послав в цензуру. П’єса «Суєта» дуже подобається всім, і дядькові Миколі в тім числі; Панас недоволен тим, що нема значних, пануючих ролей; але то байдуже, я не пишу ролей, а пишу п’єсу, в котрій дружнім ансамблем треба висловить основну ідею самої п’єси. Панасові й «Гандзя» не подобалась, бо нема ролі. Конечно, коли задача драматурга буде в тім, щоб писати ролі для акторів, то він ніколи не напише літературної речі, але задовольнить одного-двох акторів.
Цілую вас, мої голубочки, і жду листа. Читаючи лист, я думаю, що вас бачу, з вами розмовляю.
Люблячий вас тато Ів. Тобілевич
Примітки
Вперше опубліковано в книзі 1. Тобілевич, «Твори», том VI, ДВУ, X. – К., 1931.
Подається за виданням: Карпенко-Карий І. Твори в 3 тт. – К.: Держ. вид. художньої літератури, 1960 р., т. 3, с. 260 – 261.
Клопочіть про паспорт. – Дочки Івана Карповича вчилися спершу в Женеві, а потім у Парижі. Влітку 1903 року відпочивали під час канікул на хуторі Надія. Для виїзду в Париж треба було мати закордонний паспорт.