25.02.1898 р. До Н. І. Тобілевича
| 25 февраля 1898 г., Надежда |
От ми вже й на хуторі. Тут тихо-тихо, особливо це примічається після того сильного галасу, який щоденно йде в Одесі. Багато кругом бід: Барамба Антін і син його Грицько повмирали, жінка у Якова Саламахи [Барамба Антін, Грицько, Яків Саламаха – селяни з Карлюжено, знайомі І. Карпенка-Карого.] вмерла і ще дехто незнайомі тобі молоді люди повмирали, аж сумно… а все тьма робе…
Еге пак, і забув тобі сказать ще новину: попа Іону перевели в Одесу, а у нас тепер безпоповщина.
Дядько Микола, здається, розійшовся з Заньковецькою, хоч це не в перший раз, і хоче з’єднатися з нами. Коли б це так сталося! Ми знімаємо на ту зиму, хто живий діжде, Київ з 1 ноября по великий піст.
Добре було б, коли б зійтись з Миколою та в Києві грать всю зиму.
Оце думаю писать або «Сава Чалий» – трагедію, або «Батьки і діти» – комедію. Обидві штуки широкого змісту – не знаю, чи справлюся. Зараз сиджу та читаю історичні матеріали.
Час летить, як вихор, не вспієш і оглянутись, а вже й старий… Хочеться і те і те зробить, щоб хоч слід зоставить на землі, щоб згадували який там час. Задача не мала. Треба працювати і день і ніч, щоб побільше зробить для загального добра. Я радуюсь, що скоро-скоро діждуся бачить вас на хорошому путі життя.
З 1 іюня будемо в Кременчуці, туди, мабуть, всі зберемось, а може, знову в Єкатеринославі. В Єкатеринославі б і не хотілося, бо вже надоїли ми там.
Примітки
Вперше опубліковано в журналі «Театр», 1940, № 3. Подається за цією публікацією.
Добре було б, коли б зійтись з Миколою. – І. К. Карпенко-Карий завжди енергійно домагався об’єднання труп П. К. Саксаганського і М. К. Садовського і використовував для цього кожну нагоду. Об’єднання відбулося напровесні 1898 р.
«Батьки і діти» – Комедія ця не була написана.
Подається за виданням: Карпенко-Карий І. Твори в 3 тт. – К.: Держ. вид. художньої літератури, 1960 р., т. 3, с. 244 – 245.