«Прядуть хапливо злої долі пряхи…»

Юрій Клен

Прядуть хапливо злої долі пряхи,

аж веретенця скачуть у руках,

і вже ридають-плачуть Андромахи

по селах і містах.

У кожнім граді Гектор покидає

дружину й дім – чи не на все життя? –

і на яснім шоломі грива має,

лякаючи дитя.

Та жінчині не вдержать марні сльози

рокованого присмеркам бійця,

бо вже доносить вітер крик погрози

і ржання жеребця.

Спішіть назустріч ярісним Ахіллам

легкою здобиччю лихої мсти

і ницьма падайте чолом похилим

волоссям прах мести.

Пригорне всіх загальна братська яма,

і зганьблених не урятує тіл

спізнілий плач безсилого Пріама,

лобзаючого діл.

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Торонто: Фундація імені Юрія Клена, 1957 р., т. 2, с. 183.