«Вже революція чутна нам…»

Юрій Клен

Вже революція чутна нам

в далекім відгомоні днів,

що відлунали ураганом

в порожню просторінь років.

Давно ввійшов в легенду Ленін

а мертва тиша – в мавзолей,

і здав новий безсмертний геній

в архів багаж його ідей.

Знов реставрована держава

від Порт-Артура до Кремля,

страшна, зажерлива, лукава.

Стає тісною їй земля.

На золоті царських регалій,

які вже двадцять вісім літ

десь припорошені лежали,

заіскривсь кожний самоцвіт.

Знов армію єдиний порив

пойняв. В вітрах лопоче стяг,

і знов Кутузов і Суворов

її провадять до звитяг.

Солдатів сірі силуети

гуртуються у пасма хмар.

На офіцерах еполети

вилискують, мов жовтий жар.

Знов маніфестом ієрарха

святиться Русь новітніх днів.

Даровано їй патріарха

і настановлено ченців.

Здушивши волі кожний відрух,

хтось постать Юрія прибрав,

католицизму «хижу гідру»

конем рудавим притоптав.

І дикий вихор маскаради

ввесь світ затягує в канкан,

не в синій чар Шехерезади

у чорний вир фата морган.

Петра і лютого Івана

неперевершена доба

шанує боєм барабана.

Рокоче славу їм труба.

Росте монархія в простори.

З серпом і молотом на тлі,

замає знову трьохкольора

над диким обширом землі.

Примітки

На офіцерах еполети – фактична помилка Ю. Клена, точніше, гіпербола. Кажуть, що тов. Сталін думав запровадити й еполети, але обмежилось на введенні погонів.

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Торонто: Фундація імені Юрія Клена, 1957 р., т. 2, с. 239 – 240.