«Онде битими шляхами…»

Юрій Клен

Онде битими шляхами,

он розлогими степами

легіони рушили у путь,

вслід за Цезарем на схід ідуть.

Танками поля він оре,

буйний вітер рве прапори,

бурять авта сиву каламуть,

а вождеві хліб і сіль несуть.

Київ, Вінниця, Летичів,

кожне місто жде і кличе.

Вже йому не чинять перепон

ні Дніпро, ні Дністер, ані Дон.

Ставить навіть на Ельбрусі

прапор переможця Русі,

і йому, що творить другий Рим,

піддається митий морем Крим.

Він усе хапає наспіх –

і Азов, і синій Каспій.

Вже йому з гнилястих жовтих

шле Поволжя випари болот.

Слава Цезареві, слава!

Тисячу років держава

буде квітнути, рости й рости

та народи вести до мети.

* * *

Але в полі, в полі глухо

виють біси висловухі,

в лиця дишуть заметіллю,

снігом сиплють, наче сіллю,

в очі, в очі, в очі,

в чорний морок ночі,

крильми мають, мають

і співають, і співають:

«Сили куті

ти розгнуздав,

сили люті

як титан –

і не ти вже пан.

Горе, горе!

ти розгнуздав

гураган,

і Ормузда

зборе, зборе

Аріман».

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Торонто: Фундація імені Юрія Клена, 1957 р., т. 2, с. 184 – 185.