«О Мюнхене! Немов тюльпани…»

Юрій Клен

О Мюнхене! Немов тюльпани,

прапорами у зливах світла

у тридцять третьому заквітли

твої балкони і майдани.

Там на Терезиному лузі

під променем Волосожара

скликала натовпи фанфара.

Чорніла свастика у крузі.

І велетенська, важкотіла,

дивуючи гігантським ростом,

Баварії чавунна постать

у чалій пітьмі бовваніла.

У смолоскиповім хвилястім

вогні, у полум’ї здимілім

лискучим злотом блискотіли

штандартів держальна кінчасті,

і юнаки марширували

в роки, де їм засвітять зорі

й коротким рухом – руку д’горі –

вождя урочисто вітали.

І, розшифровуючи руни, –

те третє царство, ту державу

потуги, радості і слави

заповідав він їм з трибуни.

Гримів із гучномовців голос

його на Королівській площі,

де вітер інший вже полоще

полотнища й шумить довкола.

Гримів у Гамбурзі й в Берліні,

зростав, зростав він ураганом,

який назустріч бурям п’яним

весь ошалілий натовп кине.

Неначе води в дні потопу,

шуміли натовпи прибоєм,

і вабила новим закроєм

в новому зарисі Європа.

* * *

Тільки десь у полі глухо

знову вітер-завірюха,

знову демони стовухі:

«О, ми чуєм,

ми чатуєм.

Щезнуть доли, щезнуть кручі.

Рвіть прапори на онучі,

буде холод, холод сучий!»

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Торонто: Фундація імені Юрія Клена, 1957 р., т. 2, с. 169 – 170.